Президент Кароль Навроцький позбавив Володимира Зеленського найвищої польської державної нагороди — ордена Білого Орла. Формальним приводом для цього стало те, що глава нашої держави підписав указ про надання почесного найменування “імені Героїв УПА” Окремому центру спеціальних операцій “Північ” ССО ЗСУ.
Орден Білого Орла президент України отримав у 2023 році від тодішнього президента Анджея Дуди за розвиток українсько-польського партнерства, зміцнення демократії, миру та безпеки в Європі. Та після рішення Навроцького Володимир Зеленський повернув цю нагороду. Від польського ордена відмовилися також Кучма, Ющенко, Порошенко, Буданов, Сибіга та інші чинні й колишні посадовці.
Це рішення викликало вкрай негативну реакцію не тільки в Україні, воно розкололо польський політикум на два протилежні табори. Представники правлячої коаліції на чолі з прем’єром дії Навроцького сприйняли як шкідливий популізм, тоді як праві сили цілковито солідаризувалися з президентом. Якими наслідками загрожує один із найсерйозніших конфліктів між Києвом і Варшавою та чи можлива деескалація?
— Поновити діалог буде непросто, — вважає Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, експерт-міжнародник. — Наступного року в Польщі пройдуть парламентські вибори. Навроцькому тепер важливо показати, що він здатний ухвалювати жорсткі рішення щодо політики пам’яті. На це його штовхають представники партії “Право і справедливість”, яким він завдячує своє президентство. Тож, на мою думку, українське питання до виборів порушуватимуть ще неодноразово.
— Чи не стане Навроцький новим Орбаном?
● С. Желіховський:
— Такий ризик є. Але більшість рішень у Польщі ухвалює уряд, а не президент. А уряд Дональда Туска займає адекватну позицію щодо України. Тому не думаю, що найближчим часом варто чекати від Варшави спротиву нашій євроінтеграції.
— Навроцький дуже показово обирає стратегію Орбана — грати на образах, національній гордості, страхах і втомі суспільства від України, — додає Богдан Попов, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”. — Водночас більша частина польського суспільства переконана, що саме Росія є загрозою, а незалежна Україна — елемент безпеки самої Польщі. Та проблема в тому, що активна радикальна меншість може нав’язувати порядок денний, якщо помірковані сили мовчать, аби не видаватися “не досить патріотичними”.
— А чи не призведе цей конфлікт до погіршення становища українців, які живуть у Польщі?
● Б. Попов:
— Для наших громадян це може створити неприємний фон. Коли з високих трибун про українців починають говорити як про проблему, то частина суспільства сприймає це як дозвіл на тиск, дискримінацію, агресивні коментарі, побутову ксенофобію. Польські політики мають розуміти — вони граються не лише з дипломатією, але й з безпекою реальних людей.
— Що може посприяти поліпшенню двосторонніх відносин?
● Б. Попов:
— Найперше слід припинити публічну ескалацію і довірити найчутливіші історичні питання працівникам спеціальних комісій, архівів, експертам. По-друге, варто розділити історичні моменти, військову співпрацю, економіку та євроінтеграцію України. Третє — Києву і Варшаві треба відновити політичний канал на найвищому рівні, де обидві сторони зможуть домовитися про червоні лінії публічної риторики. Польща може виграти від партнерства з Україною стратегічно, економічно й безпеково. Але якщо українська тема стане інструментом внутрішньої боротьби, то Варшава ризикує втратити статус лідера регіону і перетворитися на ще одного гравця, який сам себе заганяє в ізоляцію.
