Україна повинна мати мужність підняти білий прапор і домовитися про припинення війни з Росією — ці слова Папи Римського Франциска викликали резонанс не лише в Україні, а й далеко за її межами.
Цікава річ, заяв про те, що сторонам треба домовлятися, останнім часом побільшало. Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган повідомив, що готовий провести мирний саміт з участю Росії для припинення збройного протистояння.
Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан після зустрічі із претендентом на президентську посаду у США Дональдом Трампом заявив, що той начебто має “чіткі миротворчі плани” щодо війни РФ проти України і що ці плани “збігаються з позицією Будапешту”. Водночас спецпредставник Китаю з питань Євразії Лі Хуей нещодавно здійснив турне Європою, метою якого були переговори про мир. Про що свідчить така активізація “миротворців”?
— Коли на фронті знижується інтенсивність бойових дій, деякі країни роблять акцент на тому, що начебто жодна зі сторін не може здобути перевагу, і треба, мовляв, сідати за стіл переговорів, — каже керівник політико-правових програм Українського центру суспільного розвитку Ігор Рейтерович. — З одного боку, вони зондують ситуацію на предмет початку перемовин, з другого — більше зацікавлені у ролі посередника, ніж у розв’язанні тієї величезної проблеми, яку створила Росія. Для прикладу, Ердоган підтримує територіальну цілісність нашої країни, але водночас готовий виступити посередником, нагадуючи, що Туреччина претендує на глобальне лідерство.
— Рік тому приблизно від тих самих людей ми чули ті самі тези щодо потреби перемовин, бо нібито Путін перемагає, а Україна не зможе виграти, — зауважує співзасновник Національної платформи “Діалог про мир та безпечну реінтеграцію” Олег Саакян. — Перехоплення ініціативи на фронті Росія синхронізує з наступом в інформаційному та дипломатичному полі. Це наступ у західні тили, щоб розколоти проукраїнську коаліцію. Це також спроба посіяти суперечності між Заходом і глобальним Півднем у питанні російсько-української війни.
Насправді історія з переговорами — пастка для України, яку російські ідеологи почали вибудовувати ще минулого року. Для того щоб вкинути тезу, що Росія пропонує мир. Інша річ, що мир на умовах Путіна — це капітуляція України. Саме на цій “спецоперації ФСБ” будуть побудовані й інші заклики до миру — від Папи, Ердогана, Сі Цзіньпіна та інших.
— Дискусії щодо мирних перемовин тривають із першого дня широкомасштабного вторгнення, — розповідає політтехнолог Ярослав Макітра. — Просто є різні, скажімо так, етапи: десь голоси “миротворців” лунають гучніше, а десь тихіше. Чому тепер їх чути більше? Західний світ нині постав перед дилемою: садити сторони за стіл перемовин і припиняти війну чи змінювати підходи, щоб Україна могла перемогти? На щастя, є багато тих, хто активізується у допомозі Україні. Як приклад — лідер Франції Емманюель Макрон, риторика якого щодо РФ нині значно агресивніша.
— Як вважаєте, чи можливі мирні перемовини між Україною і Росією цього року?
● І. Рейтерович:
— Навряд. Москва зацікавлена не в адекватних переговорах, а в капітуляції України. Ультиматумів Кремля не сприймає ні Україна, ні розвинуті, цивілізовані, демократичні країни. Доти, доки не зміниться позиціонування Росії, говорити про реальність переговорів марно.
● О. Саакян:
— Без разючої зміни ситуації на фронті і якихось екстраординарних подій простору для мирних переговорів немає. Російська Федерація не готова відмовитися від своїх загарбницьких амбіцій, а Україна ще має запас міцності і рішучості для того, щоб протистояти та перемагати.
— За яких обставин можливий діалог з Москвою? I які умови миру для нас можуть бути прийнятними?
● І. Рейтерович:
— Нам треба поліпшити ситуацію на фронті, щоб змусити Росію до перемовин. Тобто ми маємо робити це з позиції сили. Таку думку поділяє сьогодні більшість наших союзників.
У нас є мирний план, який передбачає звільнення наших територій, виведення російських військ, покарання агресора тощо, і ми хочемо його реалізувати. Звісно, можуть бути якісь проміжні сценарії досягнення миру з фінальною метою, але про них поки що рано говорити. Імовірно, чіткіша картина вималюється до середини року, після того, як відбудеться глобальний саміт миру й учасники ще раз обговорять позицію України та обміркують механізми досягнення її мети.
● Я. Макітра:
— Немає підстав говорити про те, що найближчим часом буде запущено серйозний переговорний процес про мирне врегулювання. Це може відбутися вже після президентських виборів у США у разі перемоги Дональда Трампа. Можуть бути виставлені певні умови Росії — інші, ніж виставляла адміністрація Джо Байдена. І може бути зміна позиції щодо України.
Зрозуміло, що умови, які запропонує нам Трамп, можуть бути для нас неприйнятними (маю на увазі відмову від деяких наших територій чи таке інше). І дуже добре, що нині активізується Європа, зокрема Франція та Британія, які не можуть покладатися на волю Дональда Трампа.
