Сотні силовиків і безпідставні затримання активістів під судом над одеським активістом Стерненком. Обмеження пропуску журналістів на пресконференції президента Зеленського. Призначення одіозного ректора-плагіатора Сергія Шкарлета очільником Міносвіти, попри несхвалення його кандидатури парламентським комітетом... Громадськість називає такі дії влади “закручуванням гайок” і спробою встановити диктатуру в Україні.
Як оцінювати такі кроки керівництва держави? Про це розмовляємо з істориком, професором Українського католицького університету Ярославом Грицаком, та письменником, президентом Українського ПЕН Андрієм Курковим.
“Теперішня влада намагається будувати м’який авторитарний режим, — каже Ярослав Грицак. — Але єдина умова, на якій він ще тримається, — рейтинг президента. Щойно він почне падати, ці спроби послаблюватимуться”.
“Усе, що тепер відбувається, демонструє, що керівництво держави намагається всі питання вирішувати в ручному режимі, — каже Андрій Курков. — Наприклад, після проходження конкурсу на високі посади призначення кваліфікованих кадрів або блокують, або взагалі скасовують результати, якщо ті не подобаються комусь нагорі. Справи вирішують, так би мовити, “за ситуацією”.
Я переконаний, що існування диктатури в Україні неможливе. Так, короткочасні спроби її встановлення будуть, але вони щоразу розбиватимуться об агресивну реакцію суспільства”.
— Тобто ви вважаєте, що диктатура не може стати реальним політичним ладом у сучасній Україні. Поясніть, чому?
Я. Грицак:
— На мою думку, в Україні завжди будуть спроби встановлення авторитарного режиму. Це неминучі спокуси кожної молодої держави. І демократія тільки тоді чогось варта, коли проходить ці спокуси. Двічі ми їх уже мали — за пізнього Кучми і за раннього Януковича. Та двічі здолали. А це вже щось та й каже про Україну — вона цілком відкидає авторитаризм. Такі спроби будуть ще, але всі вони наразі маложиттєздатні. На це є дві причини — у нас немає такої однорідності в суспільстві, як у Росії чи Білорусі, де існує одна мова, одна культура, одна православна церква, один тип історичної пам’яті. Українці в цьому плані дуже різні, і це суттєво знижує шанси на встановлення авторитарного режиму, який передбачає монополію.
В Україні завжди будуть спроби встановлення авторитарного режиму. Це неминучі спокуси кожної молодої держави.
Щоб тримати владу в Україні, треба йти на компроміси, а вони — хліб і вино демократії.
Також у нас наразі немає структури, з якої може зародитися авторитарний режим. Це мають бути дуже сильні інституції: або влада з потужним вождем, або силові структури (як ФСБ у Путіна, КДБ у Сталіна), або армія (як у Піночета). Жодної з них немає в Україні.
Коли я говорю про слабкість інституцій, то варто згадати і слабкість громадянського суспільства як інституції. Якби воно було стійким і виконувало свою роль, контролюючи владу і визначаючи порядок денний, то спроб керівництва держави встановити новий лад просто не було б.
А. Курков:
— До того ж у нас не монолітне і не моноетнічне суспільство. Більшість українців належать до людей політично пасивних. А політично активна меншість приблизно однаково розділяється за своїми політичними симпатіями. Тому одна маленька група не може встановити диктатуру так, аби інші маленькі групи різко не відреагували.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, у якому разі депутата таки можуть покарати за неособисте голосування
