Голову Пентагону радить Україні зосередитися на військових цілях. Згодом зі схожим закликом виступила помічниця міністра з питань міжнародної безпеки Селеста Валландер. “Російська нафтогазова інфраструктура — це цивільна інфраструктура”, — заявила вона.
Цікаво, що вже не вперше американські посадовці висловлюються проти українських ударів по нафтопереробній інфраструктурі країни-агресорки. Зокрема, кажуть, що такі дії призведуть до зростання цін на нафту у світі й спровокують помсту РФ. Про це нібито попереджали Володимира Зеленського віцепрезидентка Камала Гарріс, інші високопосадовці зі США, зокрема радник президента з нацбезпеки Джейк Салліван, який задля цього особисто прилітав до Києва. Тепер, як бачимо, попередження звучать не лише в кулуарах, а й офіційно.
— Наші удари по російських нафтопереробних заводах жодним чином не спричиняють зменшення обсягів нафти на світовому ринку, — каже директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. — Навпаки, нафта, яка мала б йти на ці НПЗ, що зазнали руйнувань, іде на міжнародний ринок. Отже, це сприяє не збільшенню, а зменшенню її ціни.
Як на мене, причиною зростання вартості нафти у світі є якраз слабка позиція США на Близькому Сході. У районі Червоного моря у відповідь на операцію Ізраїлю в Секторі Гази хусити атакують торговельні судна. Вони змушені йти через Африку, а це істотне здорожчання логістики.
Крім того, адміністрація Байдена фактично заблокувала нафтопровід з Канади до США, зменшився видобуток нафти в Канаді й на Алясці. А ще — Штати ніяк не можуть нормалізувати відносини із Саудівською Аравією, яка значною мірою впливає на світові ціни на нафту. Тому, думаю, заяви США про ймовірне подорожчання нафти через наші удари — це лише прикриття.
— Адміністрація Байдена розглядає низькі ціни на пальне як вагомий складник успіху на президентських виборах, — додає президент Центру глобалістики “Стратегія XXI” Михайло Гончар. — Адже американський виборець реагує на цінники на стелах автозаправних станцій. Але удари по російських НПЗ жодним чином не впливають на це, бо Росія не є постачальником пального на ринок США. А обсяг російського бензину на глобальних ринках мізерний — близько 1%!
— Що ж криється за закликами високопосадовців США припинити удари по російських НПЗ?
● В. Омельченко:
— Є певні домовленості між США і Росією про умови нинішньої війни в Україні: США не мають дозволяти нам бити по території РФ. В іншому разі (є така гіпотеза) Росія може перекрити транспортування нафти американських компаній ExxonMobil та Chevron із Казахстану системою Каспійського трубопровідного консорціуму.
● М. Гончар:
— Так, Chev ron і ExxonMobil — компанії-гіганти, які давно та успішно працюють у Казахстані на низці видобувних проектів і транспортують свою нафту на світовий ринок територією Росії. Росіяни після 24 лютого 2022 року вже не раз натякали американцям, що треба гнучко підходити до питань санкцій, бо всяке може статися. Тож не дивно, що російські інтереси у США лобіюють саме Chevron та ExxonMobil. Американський уряд зважає на їхні вимоги. Адже ці компанії дуже потужні. 2022 року доходи Chevron сягали 236 мільярдів доларів, а ExxonMobil — 414 мільярдів. Це більше, ніж ВВП України, який 2022 року становив 160,5 мільярда доларів. Про цю причину американці ніколи не говоритимуть уголос. Вони просто переводять стрілки на Україну.
— Чи варто нам дослухатися до порад американців? До речі, міністр закордонних справ Литви Габрієлюс Ландсбергіс нагадав, що під час Другої світової війни союзники розбомбили нафтові сховища нацистської Німеччини як першочергову військову ціль.
● В. Омельченко:
— А я нагадаю, що нафтові об’єкти були першою ціллю Америки під час війни в Іраку, зокрема під час операції “Буря в пустелі”. Чомусь тоді американці не думали про ціни на світових ринках.
Україна має і далі нищити російські НПЗ. Бо лише такі удари відплати можуть змусити РФ припинити руйнування енергетичної інфраструктури України і загалом припинити цю війну.
● М. Гончар:
— Російські НПЗ — це не цивільна інфраструктура. Насправді нафтопереробний завод може випускати понад 200 різновидів продукції (наприклад, мастила для функціонування усіляких механізмів на танках чи літаках). І ми б’ємо лише по тих заводах, в асортименті яких є значна частка такої специфічної продукції.
Звісно, тотально ігнорувати забаганки США ми не можемо. Але водночас маємо пояснювати нашим партнерам, радше десь за лаштунками, мовляв, ми розуміємо, чому ви насправді закликаєте нас не бити по російських НПЗ. Тому продовжуватимемо свою справу.
