“Андрій Єрмак узурпує владу. Залежність Зеленського від нього збільшується. Це впливає на відносини із Заходом”, — такі тези останнім часом з’являються у провідних світових виданнях. Аналітики зазначають, що й високопосадовці в Україні неабияк стривожені тим, що Зеленський багато в чому покладається на керівника Офісу президента.
Деякі джерела на Банковій, ідеться в одній із публікацій, вважають Андрія Єрмака “фактичним главою держави” або “віцепрезидентом” України. Наскільки виправдані висновки про те, що очільник президентської канцелярії перебирає владу на себе і чому Захід акцентує на цьому увагу? З’ясовуємо в розмові з політтехнологом Андрієм Золотарьовим та головою Комітету виборців України, політичним експертом Олексієм Кошелем.
— Чому західні партнери дедалі частіше вказують на залежність Володимира Зеленського від Андрія Єрмака?
● О. Кошель:
— Наші західні партнери і багато хто в Україні чудово розуміють, що в нас побудовано доволі абсурдну управлінську модель. Офіс президента перетягує на себе повноваження Кабміну (деякі міністри публічно заявляють, що звітують не прем’єрові Денису Шмигалю, а безпосередньо на Банковій) і диктує умови роботи Верховній Раді.
Керівник ОП Андрій Єрмак фактично є другою особою в країні і має більший вплив, ніж голова Верховної Ради та прем’єр-міністр, разом узяті. З такою побудовою системи влади держава не може бути ефективною.
● А. Золотарьов:
— Так, нині особа, яка не має жодних конституційних повноважень, фактично керує оборонною, правоохоронною, закордонною, кадровою політикою та має вплив на масмедіа. Наші західні партнери вважають, що це ненормально і що настав час реагувати.
Цього року відбудуться вибори у Британії, Франції, США. Опоненти тамтешньої влади намагаються використати ситуацію з допомогою Україні у своїх інтересах. Вони шукають підстави для звинувачень українського керівництва у неефективному використанні наданих коштів та акцентують увагу на виявлених фактах корупції. Тому що тінь тут падає і на тих, хто давав гроші. Тепер політичні конкуренти закидатимуть Сунаку, Макрону чи Байдену: “Ви знали, з ким маєте справу, але давали гроші. Ці люди виявилися ненадійними”.
— Які ризики для України становить така конструкція державної влади?
● О. Кошель:
— Особливі повноваження Офісу президента, який у ручному режимі керує і урядом, і парламентом, є причиною того, що рішення в нас ухвалюють неефективно. Візьмімо, для прикладу, закон про мобілізацію. Через зволікання на Банковій його ухвалили із півторарічним, а можливо, і дворічним запізненням. Те саме можна говорити і про Кабінет Міністрів. Законопроєкти, які передбачали ввезення без мита і без ПДВ товарів військового призначення, як-от пороху, засобів РЕБ, безпілотників, уряд подав із доволі значним спізненням.
Надмірна концентрація влади в руках керівника президентської адміністрації б’є по авторитету президента і розбалансовує владний механізм. Нагадаю, одним із тих, хто найбільше перебирав на себе владні повноваження, був Дмитро Табачник, який очолював адміністрацію президента Леоніда Кучми. Тоді навіть ширилися жарти, що Кучма працює президентом в адміністрації Табачника. І в цих жартах була велика частка правди.
До речі, ще до періоду повномасштабного вторгнення наша організація подавала запит на інформацію про кількість радників президента і радників керівника ОП. Відповідь нас просто вразила: на той час у Зеленського було 5 радників, а у Єрмака — 25!
— Чи може Зеленський звільнити Єрмака з посади керівника Офісу президента?
● О. Кошель:
— Я вважаю, що проблема не лише в Єрмакові, вона значно ширша. В оточенні президента нині дуже мало людей із значним досвідом державного управління. Серед “п’яти-шести менеджерів”, які нині ухвалюють рішення, ми бачимо друзів і близьких людей президента — представників кіно-, шоу- та рекламного бізнесу. Володимир Зеленський повторює помилки своїх попередників, коли не вміє прощатись із неефективними менеджерами.
● А. Золотарьов:
— Звільнення Андрія Єрмака — це останнє, що зробить Володимир Зеленський. Єрмак виявився потужним організатором. Він полегшив Зеленському президентську долю, взявши на себе левову частку рутинних питань. Зеленський, не маючи жодного управлінського і політичного досвіду, дуже швидко передав до рук Єрмак важелі ухвалення рішень. З часом це переросло у залежність. І позбутися такої залежності важко.
Як на мене, другорядні фігури на кшталт заступника керівника ОП Олега Татарова, на адресу якого також лунає чимало критики, можуть піти. А Єрмака навіть під тиском західних партнерів Зеленський навряд чи звільнить. Тому що альтернативної фігури на цю посаду довкола нього немає. Зеленський триматиметься за Єрмака до останку.
