Документ також запроваджує кримінальну відповідальність за пропаганду тероризму, дискредитацію збройних сил Білорусі й порушення вимог щодо охорони державної таємниці.
Після ухвалення закону про іноагентів, який був копією російського документа, у Грузії почалися масові акції протесту. І зрештою тамтешня влада була змушена піти на поступки, скасувавши своє рішення. А от білоруське населення покірно проковтнуло закон про смертну кару. Чому? Ці та інші питання обговорюємо з директором Інституту соціально-політичного проектування “Діалог” Андрієм Миселюком, політтехнологом Андрієм Золотарьовим та юристкою Регіонального центру прав людини Катериною Рашевською.
— Чому білоруський диктатор саме тепер запровадив смертну кару за держзраду?
● А. Миселюк:
— Лукашенко взяв курс на те, щоб зробити свій режим ще жорсткішим. Він фактично привчає суспільство жити за воєнними законами, коли за державну зраду може бути смертна кара.
По-перше, очільник Білорусі страхує себе на випадок, коли проти нього можуть організувати масові протести. По-друге, на його думку, смертна кара може бути стримувальним фактором для тих, хто може чинити перешкоди постачанню військової техніки, обладнання та зброї до Росії. Наприклад, для так званих рейкових партизанів. Їхні дії можуть тепер прирівняти до державної зради.
● А. Золотарьов:
— Погоджуюся, що закон спрямований насамперед проти потенційних заколотників — частини бізнесової та політичної еліти, яка дуже добре розуміє наслідки нинішньої політики Лукашенка.
— Що може стати останньою краплею, що переповнить чашу терпіння білорусів? Які дії Лукашенка можуть змусити людей вийти на протести, як це сталося у Грузії?
● А. Миселюк:
— Після того, як у 2020 році були жорстко придушені протести проти режиму Лукашенка, білоруси навряд чи виступлять проти якихось недемократичних законів. Вивести людей на вулиці можуть хіба що якісь тектонічні економічні провали влади, що зачеплять кожну родину.
● А. Золотарьов:
— У Білорусі — дуже потужний поліційний апарат, а пасіонарії з опозиції вичавлені з країни. Та й сама опозиція дезорганізована, деморалізована, дезорієнтована. На відміну, скажімо, від тієї ж Грузії, де опозиційні політики мають доволі масштабну підтримку в містах, передусім у Тбілісі.
Поштовхом для протестів можуть стати події, які докорінно змінять ситуацію у країні, як-от втягування білорусів у війну проти України, військова поразка.
— У яких ще країнах передбачено смертну кару за державну зраду?
● К. Рашевська:
— На сьогодні смертну кару як форму кримінальної відповідальності загалом зберігають 55 країн. Міжнародне право вимагає від таких держав дотримуватись низки обмежень, зокрема, застосовувати смертну кару лише за “найтяжчі злочини”, як-от умисне вбивство. Але в багатьох державах таке покарання передбачене й за злочини, пов’язані з наркотиками, за зґвалтування, богохульство, шпигунство, різні форми зради, зокрема й державну.
Як інструмент політичного переслідування та фізичної ліквідації “ворогів народу” смертну кару використовують у Китаї, Ірані, Іраку, Сирії, Саудівській Аравії, Єгипті, Південному Судані, Сомалі та Ємені. До того ж ці країни — лідери за кількістю виконаних смертних вироків. Усіх їх об’єднує те, що це держави з режимами, які тяжіють до узурпації влади.
— Власне це ми бачимо і в Білорусі.
— Так. Запровадження смертної кари відповідає загальній політиці режиму Лукашенка, спрямованій на перетворення держави на простір страху та несвободи. При цьому “законодавче оформлення” смертної кари за державну зраду — особливий різновид цинізму диктатора, оскільки до 2023 року в країні й так існувала практика насильницьких зникнень та позасудових страт борців із режимом.
