Днями одіозному екснардепу від “Партії регіонів” Олександру Єфремову, котрий три роки провів у СІЗО за підозрою у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України, у підтримці угруповання “ЛНР” і незаконному заволодінні майном “Луганськвугілля”, Київський апеляційний суд змінив запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Нагадаємо, Єфремова обвинувачують в організації захоплення будівлі Луганської обласної державної адміністрації навесні 2014 року, в пособництві під час захоплення будівлі Управління Служби безпеки України в Луганській області, вчиненні умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України. Крім того, йому інкримінують організаційне та інше сприяння створенню і діяльності угруповання “ЛНР” і державну зраду.
Ексберкутівця Сергія Тамтуру, підозрюваного в убивстві 48 майданівців, суд теж випустив під домашній арешт.
Це вже не перший ексберкутівець, котрий виходить із СІЗО під домашній арешт.
А що взагалі передбачає такий запобіжний захід обмеження волі?
— Поняття домашній арешт з’явилося в Україні лише в 2012 році, з появою нового Кримінально-процесуального кодексу, — каже "Експресу" юрист Андрій Петришин. — Він є одним з п’яти запобіжних заходів, що передбачені кримінальним процесуальним законом.
— Як часто застосовують до підозрюваних такий запобіжний захід?
— Слідчі судді за наявності вагомих обгрунтувань у більшості випадків задовольняють клопотання слідчих про застосування такого заходу.
Домашній арешт — це не покарання за вчинення злочину, а превентивний (запобіжний) захід, спрямований на забезпечення належної поведінки підозрюваного чи обвинуваченого під час здійснення досудового розслідування та судового розгляду.
Домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. І спрямовані ці дії в основному на тих осіб, що вчинили злочин, за який передбачений не якийсь дріб’язковий штраф, а реальне позбавлення волі на декілька років. В ухвалі слідчого судді може бути передбачено низку заборон при застосуванні домашнього арешту. Зазначається точна адреса, де найближчий період часу проведе підозрюваний, а також час, протягом якого особа зобов’язана перебувати вдома.
— Як ведеться контроль за особою, котра перебуває під домашнім арештом?
— Працівники органу поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи будь-коли, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю, так звані електронні браслети. Тож якщо з підозрюваним або обвинуваченим проживають члени сім’ї, або ж друзі, то можливість спокійного сну втрачають і вони.
— Як довго особу можуть тримати під домашнім арештом?
— Цей час не може тривати довше ніж два місяці. У разі необхідності він може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування. Сукупний термін тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шість місяців. Якщо ж особі заманулося порушити приписи, викладені в ухвалі про домашній арешт (перешкоджання контролю працівників поліції, покидання приміщення без дозволу), слідчий має право на повторне звернення до суду, але вже з вимогою про застосування запобіжного заходу більш радикального змісту: тримання під вартою, тобто в слідчому ізоляторі.
— Який найдовший домашній арешт в історії юриспруденції?
— Найдовший домашній арешт був застосований у Китаї до генерального секретаря КНР Чжао Цзиян — майже 15 років.
Читайте також про те, за яким принципом держава фінансуватиме політичні партії.
