Влада провалила роботу зі створення міжнародного трибуналу для засудження злочину російської агресії. Така новина поширилася в інформпросторі після того, як заступник керівника Офісу президента Андрій Смирнов нібито визнав, що створення трибуналу на підставі резолюції Генасамблеї ООН неможливе.
Щоправда, згодом той-таки Андрій Смирнов повідомив, що керівництво держави й надалі адвокатуватиме створення спеціального міжнародного суду. Як можливий назвав також варіант інтернаціоналізованого трибуналу в третій країні, наприклад, у Нідерландах. Ідеться про так званий гібридний трибунал.
Ситуацію аналізуємо у розмові з юристом Регіонального центру прав людини Микитою Петровцем та політичним експертом Андрієм Золотарьовим.
— Чому Україна наполягає на створенні трибуналу саме на підставі рішення Генасамблеї ООН?
● М. Петровець:
— Будь-який президент за посадою має персональний імунітет від притягнення його до відповідальності іншою державою за неправомірні діяння. Отож Україна, як і будь-яка інша держава, не може одноосібно судити очільників РФ та Білорусі за злочин агресії.
Судити президентів держав за злочин агресії може міжнародний трибунал, який діє від імені міжнародної спільноти, а не від імені конкретної держави чи держав. На сьогодні такого міжнародного трибуналу не існує. А Міжнародний кримінальний суд таких повноважень не має.
ООН, яка складається зі 193 держав, може від імені світової спільноти ініціювати створення міжнародного трибуналу, для якого імунітет президентів не буде перешкодою. Така модель дасть змогу залучити міжнародний досвід, фінансування від ООН, а також сформувати сприятливе середовище для потенційного виконання ордерів трибуналу на арешт.
— Чи прийнятний для нас варіант створення інтернаціоналізованого трибуналу в третій країні?
● М. Петровець:
— На початку 2023 року США, Німеччина та Британія запропонували створити трибунал на базі судової системи України. Йшлося про те, що український суд притягатиме винних у злочині агресії до відповідальності на підставі Кримінального кодексу України. Такий трибунал мав би діяти від імені України, а не міжнародної спільноти. Тобто персонального імунітету він долати не зможе, а отже, не зможе судити очільників РФ та Білорусі.
Понад те, тут постає низка інших проблем, серед яких — ризик упередженості системи потерпілої держави і таке ж ставлення до неї держав світу, брак належної експертизи щодо міжнародних злочинів, конституційна заборона для іноземних експертів бути суддями, якої не можна змінити в умовах воєнного стану.
Трибунал на базі судової системи іншої держави — наприклад, Нідерландів — може вирішити питання упередженості та конституційної заборони залучення суддів, але переслідувати очільників РФ та Білорусі все ще не можна буде. Тому я б не ставився до правової системи інших держав, зокрема європейських, як до панацеї.
— Чи можемо вважати, що шансів створити міжнародний трибунал на підставі рішення Генасамблеї ООН насправді немає?
● М. Петровець:
— Створення трибуналу — складне дипломатичне і політичне питання. Рекомендацію Генасамблеї ООН мають підтримати усі 193 держави, кожна з яких має один голос. За рішення ж про створення трибуналу повинна проголосувати більшість — 97 держав. Щоправда, з огляду на важливість питання, може йтися про вимогу кваліфікованої більшості голосів, тобто 129 держав.
Нині можна нарахувати орієнтовно 50 — 60 союзників України, які могли б підтримати створення трибуналу. Інших потрібно переконувати, а це непростий політичний процес, який вимагає дипломатичної роботи з усіма континентами. Наразі відомо, що підтримати створення трибуналу готові 38 держав. Тобто навіть не всі союзники України. Та, як на мене, опускати руки не варто. Свого часу здавалося, що й отримати німецькі “леопарди” та майбутні F-16 нереально.
● А. Золотарьов:
— На жаль, у нас часто буває так, що головне — не результат, а процес, який дає певні піар-дивіденди. Насправді провідні країни світу, зокрема США та КНР, не зацікавлені у створенні міжнародного трибуналу щодо засудження агресії РФ проти України. Бо у такому разі можуть виникнути питання, наприклад, і до Вашингтону стосовно Іраку чи Афганістану. Саме тому Сполучені Штати не підписують Римський статут Міжнародного кримінального суду.
Обійти тут США і Китай українська сторона не зможе. А легітимність трибуналу, створеного лише з кількома країнами, буде під сумнівом. Ця ситуація — свідчення кризи всієї системи безпеки, сформованої після Другої світової війни. Отже, є велика ймовірність того, що створення міжнародного трибуналу на підставі резолюції Генасамблеї ООН так і залишиться ідеєю.
