“Де-факто ми вже пройшли свій шлях до НАТО... Сьогодні Україна подає заявку, щоб зробити це де-юре”, — так президент Зеленський анонсував наміри поповнити лави військово-політичного союзу 30 держав у пришвидшеному режимі.
У НАТО одразу ж відреагували на заяву. Там, як і в Білому домі, вважають, що важливішою нині є підтримка України, а не її вступ до Альянсу. Утім “за” виступили 9 держав НАТО: це Чехія, Естонія, Латвія, Литва, Північна Македонія, Чорногорія, Польща, Румунія та Словаччина. Тож чи може Україна стати членом НАТО за пришвидшеною процедурою?
Ситуацію обговорюємо з керівником Громадської ліги “Україна — НАТО” Сергієм Джерджем та директором Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталієм Куликом.
— Україна сподівається на пришвидшену процедуру вступу до НАТО. Що це за процедура?
● С. Джердж:
— Для того, щоби стати повноправним членом Північноатлантичного альянсу, країна повинна виконати ПДЧ — План дій щодо членства. Таке правило запровадили після 1999 року. ПДЧ — це програма дій для країни-кандидата у політичній, економічній, правовій, оборонній та військовій сферах. Тобто йдеться про те, що країна-претендент отримує таке собі домашнє завдання, а НАТО надає рекомендації та практичну підтримку.
Україна хоче оминути етап виконання Плану дій щодо членства. Зауважу, що від дня отримання ПДЧ до вступу до НАТО можуть минути роки. Для прикладу, Хорватія почала виконувати ПДЧ 1999 року, а стала членом Альянсу 2009-го, Албанія отримала ПДЧ 2001 року, а набула членства також 2009-го.
Україна хоче оминути етап виконання Плану дій щодо членства.
— Чи є країни, яким дозволили вступ до НАТО без ПДЧ?
— Так, маємо приклад Фінляндії та Швеції. Ці країни у травні 2022 року офіційно заявили про намір приєднатися до НАТО, і їх приймають без ПДЧ. У парламентах держав — членів НАТО вже відбувається ратифікація вступу Фінляндії та Швеції. Зауважу, що така ратифікація — один із завершальних етапів набуття країною членства в Альянсі. Швеція і Фінляндія мають шанси поповнити лави НАТО вже найближчими місяцями.
— Чому Північноатлантичний альянс зробив виняток для цих країн?
— НАТО давно розглядало можливість прийняти Фінляндію та Швецію. Ці держави залишались нейтральними, проте були пов’язані з країнами НАТО через членство в ЄС, через спільні безпекові програми, через участь у спільних військових навчаннях.
Крім того, до цих країн немає претензій у частині дотримання прав людини, виборчого законодавства, судочинства й так далі. Тобто фактично не було потреби надавати їм ПДЧ.
— Які шанси, що Альянс дозволить піти цим же шляхом Україні?
— Нині складний час для України і для світу, і він вимагає неординарних рішень. Тому цілком ймовірно, що для України може бути застосовано спрощену процедуру.
Україна свого часу багато зробила для досягнення стандартів НАТО — останніми роками відбувалося реформування безпекового, військового та інших секторів нашої держави. До того ж наші Збройні сили нині фактично взаємосумісні за багатьма позиціями зі збройними силами країн НАТО й довели свою спроможність гарантувати безпеку України та Європи. Отже, надання нам статусу повноправного членства в Альянсі — цілком логічне.
Водночас Альянсу буде важко досягти консенсусу зокрема тому, що росія багато коштів вкладала у тіньову підтримку різних політичних лідерів та політсил у Європі, і вони нині у владі. Тепер москва вимагатиме від них блокування входження України до НАТО.
● В. Кулик:
— Така ж пришвидшена процедура, як для Швеції та Фінляндії, для України навряд чи буде. Нам можуть запропонувати якийсь інший формат. Як на мене, позитивне для нас рішення може бути ухвалено лише після перемоги України у війні з росією.
Хоча це може відбутись навіть за рік або й за пів року, якщо росія почне каскадно розвалюватися. Адже тоді доведеться посилювати контингент НАТО, щоб гарантувати безпеку в регіоні.
— Які військові можливості НАТО і росії? Які їхні витрати на оборону?
● С. Джердж:
— Військові потенціали блоку НАТО та рф суттєво різняться. У НАТО перевага майже в усіх компонентах, зокрема в таких, як ракетні війська, авіація та флот.
За даними з відкритих джерел, Альянс має 1267 ударних вертольотів, росія — 400, літаків штурмової авіації у НАТО — 4664, в рф — 1400. Винищувачів у НАТО — 4060, в рф — 750. Так само Альянс має більше танків — 19 181 проти 15 400 російських, та артилерії — 5061 одиниць проти 4600 російських. У рф незначна перевага у самохідній артилерії (6000 одиниць проти 5100 натівських) та у реактивних системах залпового вогню (3800 одиниць проти 3150 натівських).
У НАТО більше солдатів — майже 3,5 мільйона, в рф — 800 тисяч осіб. Зауважу, що наведені цифри оприлюднені в квітні. За час повномасштабного вторгнення в Україну росія втратила значну кількість техніки, зокрема понад 265 літаків, 228 гелікоптерів, трохи більше як 2380 танків, а також понад 60 тисяч особового складу.
Що ж до витрат на оборону, то бюджет країн НАТО становить 1,3 трильйона доларів на рік, а росії — приблизно 60 мільярдів доларів.
