Міністри оборони чотирьох країн повідомили у спільній заяві про плани виходу з Оттавської конвенції. У ній, серед іншого, зазначено, що безпекова ситуація у регіоні суттєво погіршилася, а військові загрози щодо держав — членів НАТО, які межують із Росією та Білоруссю, значно зросли.
Оттавську конвенцію про заборону протипіхотних мін Росія не ратифікувала, але це зробили понад 160 країн. Розірвання угоди дасть змогу Польщі й країнам Балтії знову виробляти таку зброю. Варшава планує розміщувати її у межах проєкту “Східний щит” для захисту східного кордону.
— Оттавська конвенція — це міжнародна угода (набула чинності в 1999 році), яка забороняє не лише використання, а й виробництво, накопичення та передачу протипіхотних мін, — розповідає Олег Жданов, полковник запасу ЗСУ, військовий аналітик. — Країни Балтії та Польща її підписанти, але тепер вирішили денонсувати цю угоду. З огляду на те, що саме ці країни можуть стати першими жертвами нової агресії Росії — це логічно.
Зауважу, що до підписання Оттавської конвенції Україна володіла п’ятим у світі за кількістю арсеналом протипіхотних мін, поступаючись лише Китаю, РФ, США та Пакистану. Тільки уявіть собі — ми мали приблизно шість мільйонів мін! Наша країна відмовилася від їх використання та знищила всі запаси. Російське повномасштабне вторгнення показало, що це було неправильне рішення. РФ ніколи не підписувала цю конвенцію й має можливість виробляти, накопичувати та активно застосовувати протипіхоті міни на війні.
— Згадана конвенція мала запобігти каліцтву людей, адже протипіхоті міни масово використовувалися під час воєнних конфліктів у державах третього світу, — каже Павло Лакійчук, керівник безпекових програм Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”. — Та з огляду на війну в Україні наші європейські сусіди розуміють, що без протипіхотних мін не зможуть стримати росіян у випадку агресії.
— Тобто ці країни діють на випередження?
● О. Жданов:
— Так. Вони врахували наші помилки й заздалегідь готуються до захисту від можливого нападу. Наразі ці країни будуть закуповувати протипіхотні міни й мінувати прикордонну територію. Тим самим себе убезпечать від наступу піхоти. А згодом почнуть власне виробництво мін. Протипіхотна міна розрахована не на те, щоб вбити військового, а щоб покалічити. А поранений боєць — це навантаження на економіку країни. Бо потрібно дбати про його медичне забезпечення, утримання до кінця життя.
● П. Лакійчук:
— Країни, котрі вийдуть з Оттавської конвенції, можуть виробляти протипіхотні міни. А відтак і нам їх поставляти як допомогу. Чи можемо купувати цю зброю.
— Президент Литви Гінатас Науседа заявив, що його країна готується до можливого наступу Росії на країни НАТО, який може відбутися до 2030 року. Наскільки цей прогноз реальний?
● П. Лакійчук:
— Ще в грудні минулого року на розширеній колегії міноборони РФ Путін і міністр оборони Бєлоусов заявили, що після “успішного завершення СВО” Росія готуватиметься до війни з НАТО протягом найближчих десяти років. Тобто Москва не приховує своїх цілей. Тому європейські країни, передусім сусіди Росії, це серйозно сприймають. Мова йде про країни Балтії, Польщу, Фінляндію.
● О. Жданов:
— Багато чого залежить від результатів російсько-української війни. Якщо Росія не зазнає поразки, не буде покарана за розв’язаний терор, то це надихне Путіна на нову агресію. Тим паче, що Дональд Трамп каже, що не захищатиме союзників по НАТО.
