Ба більше, Угорщина запровадила національну заборону на імпорт 24 українських сільськогосподарських продуктів, включаючи не лише зерно, а й овочі, кілька м’ясних продуктів і мед.
Раніше український прем’єр обіцяв, що у разі блокування експорту нашого зерна Київ буде змушений звернутися до арбітражу Світової організації торгівлі (СОТ). А ще Денис Шмигаль пригрозив, що Україна може ухвалити рішення про заборону імпорту певних категорій товарів із Польщі та Угорщини. За його словами, на такий крок Київ піде у разі, якщо Варшава та Будапешт не скасують односторонніх обмежень на імпорт української агропродукції. То який вихід із ситуації? Чи варто Україні звертатися до суду?
— Суди в арбітражі СОТ тривають роками, а нам потрібне рішення вже зараз, а не, умовно кажучи, за три-п'ять років, — вважає Олексій Кущ, економіст, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”. — І Україна має негативну практику арбітражів СОТ. Київ судився з РФ у рамках СОТ тричі. І всі справи український уряд програв.
— Мабуть, судитися в арбітражному суді СОТ — не лише довго, а й недешево?
— Наприклад, найбільш відома справа, коли США виграли арбітражний спір у Світовій організації торгівлі з Європейським Союзом з приводу незаконних субсидій Airbus, розглядалася 11 років, — каже Іван Ус, експерт Національного інституту стратегічних досліджень. — Кожна зі сторін щомісяця витрачала на адвокатів мільйон доларів. Україні треба бути готовій платити адвокатам 200 — 300 тисяч доларів на місяць. А процес триватиме роками. Тому нам наразі варто скористатися консультаціями з ЄС, а якщо вони ні до чого не приведуть, використовувати механізми, закладені в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС щодо вирішення цього питання. І лише після цього можна звертатися до арбітражу СОТ.
— А про які саме механізми йдеться?
● І. Ус:
— Єврокомісія має переконати Словаччину, Угорщину та Польщу в тому, що їхні дії підривають єдину митну політику ЄС. Але доки не минуть вибори у Варшаві та Братиславі, не варто чекати зміни риторики цих країн.
— А чи має Єврокомісія важелі економічного впливу на ці три країни?
● І. Ус:
— Безперечно. Під час наступного розподілу бюджетних коштів Єврокомісія може істотно обмежити дотації цим країнам через порушення єдності європейської митної політики.
— На які ще кроки може піти Україна у відповідь?
● І. Ус:
— У зв’язку з порушенням з боку Польщі (і не лише) ми можемо повідомити СОТ, що йдемо на дзеркальні кроки. Визначаємо суму збитків, яких зазнала Україна (а через рішення п’яти країн щодо недопуску на свої ринки чотирьох видів продукції ми від квітня до серпня цього року втратили 1 мільярд 400 мільйонів доларів), і щодо кожної країни запроваджуємо певні санкції чи мита.
Варто пам’ятати, що Україна хоче бути членом ЄС. І надалі від рішення цих трьох країн може залежатиме наше членство в євроспілці. Тому позов до СОТ може нам нашкодити у перспективі.
● О. Кущ:
— Так, правильним рішенням вважаю запровадження дзеркальних мит на польські товари, аналоги яких виробляються в Україні. Чому б українському уряду не підтримати наших садівників і не накласти мита на польські яблука, фрукти, ягоди, молокопродукцію, яка заповнила у нас супермаркети? Те саме стосується польської курятини, свинини тощо. Польські виробники не будуть зацікавлені у втраті ринку України, тож тиснутимуть на свій уряд, щоб він розв’язав проблему із запровадженням Києвом квот і мит.
А зверненням до арбітражу СОТ ми лише підіграємо Москві. Російська пропаганда використовуватиме цей позов, мовляв, дивіться, Україна судиться з Польщею, там єдністю і не пахне.