П’ятнадцять років тому, 22 листопада 2004-го, після сфальсифікованих результатів другого туру президентських виборів в Україні почалися масові виступи проти обману та махінацій. Вулиці міст переповнили обурені люди, на підприємствах та у вищих навчальних закладах оголошували страйки, над багатотисячним натовпом на центральних площах замайоріли помаранчеві знамена, а зі сцени Майдану у Києві зазвучала пісня, яка увібрала в себе гасла Помаранчевої революції — "Разом нас багато, нас не подолати!"
Згодом ця пісня у виконанні авторів — гурту з Івано-Франківська "Гринджоли" — стала переможницею національного конкурсу "Євробачення". Напередодні річниці революційних подій журналіст "Експресу" зустрівся із Романом Калиним, екслідером гурту та автором помаранчевого хіта.
— Який саме момент тоді, в листопаді 2004 року, дав вам відчуття, що почався активний масовий рух спротиву владі — те, що потім назвали Помаранчевою революцією?
— Мабуть, це був перший день після псевдовиборів. Наш рідний Франик (сленгова назва Івано-Франківська - Авт.) перетворився на палаючий Марсель! Утворився стихійний майдан біля "білого будинку" (будівля облдержадміністрації та міської ради, - Авт.), який вирував там не один день.
Нас запросили виступити перед людьми зі своїми піснями, заповнити паузи між виступами ораторів. Саме в той момент, на тому дашку в “білому будинку”, де було облаштовано сцену, ми відчули, що наша країна стає іншою, щось почало змінюватись у головах людей.
— А як власне народилась пісня "Разом нас багато..." і хто був першим слухачем помаранчевого хіта?
— Першими слухачами були працівники місцевої радіостанції, де розташовувалась наша студія. Колектив радіо в той час активно слідкував за перебігом президентських перегонів. Там вирувала революційна атмосфера.
Допомагав нам писати текст Олег Ланяк — діджей Дира, а на приспіві для ефекту обуреного натовпу ми записали всіх, хто був тоді на радіо —діджеїв, рекламістів, бухгалтера, адмінів. Налаштовувати їх бути обуреними не було потреби, всі були заряджені як рушниці.
Налаштовувати їх бути обуреними не було потреби, всі були заряджені як рушниці.
— Чи було відразу відчуття що народився хіт, який стане гімном революції?
— Відчуття того, що це хіт, в той момент ще не було. Просто було бажання написати пісню, яка би якось показала протест і обурення усіх свідомих та притомних українців. Що це хіт, ми зрозуміли на другий день після виконання пісні на нашому майдані. Паралельно адміни радіо виклали пісню на сайті помаранчевої команди, і за перший день її було завантажено понад 100 тисяч разів. Оце було реально круто.
— Слова для приспіву, мабуть, довго придумувати не треба було, а як було з рештою тексту?
— Так, приспів був почутий на вулиці, на майдані. Решту тексту додумували разом з Олегом Ланяком. Але це також були власне гасла майдану, покладені на музику, тому ми не дуже претендували на їх авторство.
— До речі, пізніше на конкурсі Євробачення вас змусили змінити тексти куплетів в англомовному варіанті пісні, щоб не згадувався політичний діяч, зокрема, Ющенко. Як ви тоді до цього поставилися?
— Для Євробачення ми дійсно змінили текст куплетів — написали їх англійською та частково залишили автентичний український текст. Основна вимога європейської мовної спілки — ніякої політики на конкурсі Євробачення, а оскільки ми співали і про чинного тоді президента, то власне це вважалося організаторами політикою. Тож у євроверсії текст був про те, що кожен громадянин має бути вільним у своєму виборі і ніхто не має права обмежувати його права. Пісня так би мовити, отримала новий, більш глобальний зміст. Погодилися на це після певних роздумів — вирішили, що варто, щоб більше людей дізналися про нашу країну і про події, які в ній відбувались.
— Після повернення до влади Януковича не боялися помсти за свою помаранчеву позицію? Вам не робили якихось пакостей?
— Єдине, що нам зробили недоброго — це такий гарний київський “розводнячок” на авторство пісні. Ми спочатку підписали угоду про співпрацю з одним рекордингом, який нам обіцяв золоті гори. А потім, коли влада змінилась, вони з нами просто розірвали стосунки, але 50 відсотків прав на пісні таки відгризли...
— А як ви переживали наступну революцію? Нові пісні не народжувалися?
— Під час Революції Гідності народилась пісня "Лети неначе птах". Це були мої думки і почуття про другий Майдан. Багато хто з моїх друзів сказав, що ця пісня не про революцію, а про щось значно глибше і важливіше. Можу з ними погодитись, але такою популярною, як її попередниця, вона не стала. Зрештою, я нічого й не робив для її популяризації.
— Як на мене, головною піснею протесту, яка з’явилася за час Революції Гідності, стала кричала харківських фанатів про Путіна. Може, варто було би послати хор тих хлопців на “Євробачення”?
— Матюки на Євробаченні співати також не можна — тому відповідь: ні (Сміється). Я взагалі вважаю, що нам потрібно відмовитись від цього конкурсу. Аудиторії там глибоко все одно, що хочуть ті співаки сказати своїми піснями. Для тієї аудиторії якраз Марув зі своїм репертуаром дуже пасує.
— Чим тепер займаєтеся ви та колишні учасники групи, яких публіка пам’ятає з виступу на Євробаченні — Роман Костюк та Андрій Пісецький?
— “Гринджоли” вже фактично не існують. Група вмирає тоді, коли у неї немає концертів, коли її творчість перестає бути запитуваною. Андрій Пісецький зараз мешкає в Канаді, навчається в коледжі за спеціальністю звукорежисура, адже працювати там в сфері шоу-бізнесу можна виключно з їхніми дипломами. Ще Андрій грає там з великим джазовим бендом.
Роман Костюк розпочав сольну кар’єру, як співак зі сценічним ім’ям Костя Романов. Його пісні можна погуглити в неті. Зараз у нього своя власна студія, він займається аудіовтробництвом та грає в гурті протестантської церкви. Я 11 років працюю на радіо “Дзвони” на студії звукозапису, створюю нові пісні та продюсую молодих артистів.
Читайте також інтерв'ю з переможницею "Євробачення-2016" Джамала: “Після народження дитини змінилась я і змінилось усе”.
