З 1 січня 2024 року в Україні розпочнеться другий етап земельної реформи, яка стартувала в липні 2021-го. Цей етап передбачає можливість продажу в одні руки 10 тисяч гектарів землі замість 100 гектарів, як було досі. Крім того, купувати паї тепер зможуть не лише фізичні особи, а й юридичні. Щоправда, кінцевим бенефіціаром такого юридичного підприємства має бути громадянин України.
Думки людей стосовно того, чи варто в час війни запускати другий етап земельної реформи, розділилися. Одні кажуть, що нашій державі нині конче потрібні гроші, тож ринок землі має повноцінно функціонувати. Другі вважають, що продавати паї можна, але не більш як 100 гектарів в одні руки. А треті переконані: земельну реформу на час війни взагалі варто поставити на паузу.
Докладніше — у розмові із заступником голови Всеукраїнської аграрної ради Денисом Марчуком, заступником голови Асоціації фермерів та приватних землевласників Волинської області Олегом Галасуном і членом комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики, екскерівником Української аграрної асоціації Мар’яном Заблоцьким.
— Які проблеми бачите в запуску другого етапу земельної реформи?
● Д. Марчук:
— Нині малий та середній агробізнес перебуває у дуже складній ситуації. Через війну аграрії працюють у збиток. Значна частина сільськогосподарських земель досі замінована, ближче до лінії зіткнення фермери змушені працювати під обстрілами. До того ж багато земельних ділянок та агропідприємств усе ще перебуває під окупацією. Дрібні та середні фермери не мають коштів, щоб купувати землю. І в цих умовах у нас збільшують ліміти на продаж у сто разів — зі 100 гектарів до 10 тисяч гектарів. До слова, у жодній країні ЄС, куди ми прагнемо, не продають по 10 тисяч гектарів землі в одні руки.
Ми зверталися до Міністерства аграрної політики та до профільного комітету Верховної Ради з проханням не збільшувати лімітів на продаж сільськогосподарських земель. На жаль, досі ніхто із влади на діалог з нами не вийшов. Тому зареєстрували на сайті президента петицію з вимогою не допустити збільшення лімітів продажу земель у період війни та ще два роки після її закінчення. За двадцять днів вона набрала потрібну для розгляду кількість голосів — 25 тисяч. Часу до 1 січня залишається обмаль. Чекаємо, що влада нарешті почує малий і середній аграрний бізнес.
● М. Заблоцький:
— А от я вважаю, що не потрібно обмежувати продаж паїв, бо йдеться про приватну власність людей. Нині земля перебуває у власності більш як 6 мільйонів селян. Вони, на мою думку, повинні мати право продавати її кому хочуть і як хочуть, тобто без жодних обмежень.
Понад те, я впевнений, що на захист України ставало б значно більше людей, зокрема з Європи та США, якби вони мали тут у власності сільськогосподарські землі. Іноземцям, за винятком, звісно, громадян країни-агресорки, варто було б дозволити купувати в нас земельні ділянки. До речі, Росія дуже довго і, на жаль, успішно підтримувала різні рухи, спрямовані на те, щоб в Україні не було ринку землі.
— Чи згодні ви з думкою, що ринок землі має функціонувати навіть під час війни?
● О. Галасун:
— Ринок землі справді потрібний. Але є нюанси. По-перше, у кожній цивілізованій країні правила продажу сільськогосподарських земель прописано в інтересах громадян. У нас цей закон ухвалений не в інтересах громадян, не в інтересах фермерів, не в інтересах села загалом.
По-друге, не секрет, що перед війною велику частину земель в Україні орендували фірми з російським капіталом, зокрема всілякі офшорні компанії, які є засновниками агропідприємств. У деяких областях вони взяли в оренду десятки тисяч гектарів землі. На сьогодні ніхто не припинив їхнього права на оренду. І вони як орендарі матимуть першочергове право викупу. А якщо цей орендар — росіянин, то як це називається?
На мій погляд, власником сільськогосподарських земель в Україні може бути тільки громадянин України. Тобто не юридична особа, а фізична особа — громадянин України. Бо насправді ми можемо не знати, хто кінцевий бенефіціар компанії й хто отримає кошти.
По-третє, на мій погляд і на погляд Асоціації фермерів та приватних землевласників, торгівля сільськогосподарськими землями має бути призупинена як мінімум до закінчення війни. Будь-яка: хоч по гектару в одні руки, хоч по 100 гектарів, хоч по 10 тисяч гектарів.
— Чому?
● О. Галасун:
— Бо нині порушено права великої частини громадян України, які хочуть купити чи продати землю, але вони на фронті. Можу навести конкретний приклад. У мене колега фермер. Він орендував паї, але 2022-го пішов захищати країну. Дружина за лишилася вдома сама, найманих працівників не мають.
Колега змушений був віддати власникам земельні ділянки, які він орендував і на яких успішно працював, бо дружина сама впоратися не може. Тобто він повернув паї не тому, що не вміє чи не хоче працювати, а тому що не мав можливості їх обробляти, а отже, платити власникам орендну плату. Так-от, на сьогодні таких людей дуже багато. Десятки тисяч! Поясніть мені, чому в одних людей обмежені права, а інші можуть купувати земельні ділянки?!
— Які ризики можуть виникнути в разі, якщо нові правила продажу землі таки запрацюють з 1 січня?
● Д. Марчук:
— Це призведе до того, що землі скуплять олігархи та корупціонери. Адже середні та малі аграрії не мають коштів на придбання паїв. Зауважу, що саме невеликі агровиробники створюють робочі місця всередині країни й платять податки до місцевих бюджетів. Власники ж агрохолдингів часто мешкають за кордоном. Нині вкрай важливо підтримати фермерів, які останнє віддають на підтримку ЗСУ, а не тих, хто заробляє на корупції та війні.
● М. Заблоцький:
— Знаєте, завжди будуть люди, які захочуть купити землю за прийнятною для себе ціною, вважаючи, що це їхнє право. Але чому бажання дрібного чи середнього фермера купити землю якнайдешевше має бути важливішим, ніж бажання бабусі в селі продати її дорожче?
Україна нині в усіх сенсах фактично банкрут. Ми дуже залежні від міжнародної допомоги. Якщо ринок землі активно функціонуватиме, коштів у бюджеті буде більше, а отже, міцнішою буде гривня. Тому призупиняти продаж земель не варто.