Ігор Гіркін (Стрєлков) у розмові з Дмитром Гордоном признався у причетності до вбивства у квітні 2014 року депутата Горлівської міської ради Володимира Рибака та студентів Юрія Дяковського і Юрія Поправки. Терорист заявив, що особисто віддав наказ розстріляти двох останніх, хоч до злочину причетні й інші найманці. І про це не шкодує. Ярослава Поправка, мати, яка втратила 19-річного сина, досі не може оговтатися від почутого.
— Після цього інтерв’ю в мене почалася істерика, — каже Ярослава Поправка, мама Юрія, який став однією з перших жертв війни на Сході України. — Убивця мого сина сидить собі десь, ситий та задоволений, а Юри я вже ніколи не побачу... Не буду на його весілля стелити рушник, не поцілую онуків. Син пішов від мене...
Ігор Гіркін збрехав, заявивши, що дав наказ застрелити (!) мого сина. Насправді Юру закатували — це підтвердила судово-медична експертиза. Дуже важкі були знущання, смерть довга та в муках. На тілі опіки від електроструму, недопалків, щока була проколена, скрізь синці, тіло наче свердлили...
Дуже важкі були знущання, смерть довга та в муках. На тілі опіки від електроструму, недопалків, щока була проколена, скрізь синці, тіло наче свердлили...
Як мені потім розповіли хлопці, котрі вижили, Юрія вбили за те, що відмовився переходити на російську мову і визнавати Московський патріархат. Він був дуже принциповий...
На мою думку, терорист Ігор Гіркін навмисно сказав в інтер’ю про розстріли — щоб уникнути відповідальності за катування. Мовляв, це вороги, тому він їх одразу знищив для самозахисту, не знущався.
— Про що мріяв Юрій?
— Він змалечку бачив несправедливість у наших державних органах, знав, що є хабарництво. Часто казав нам, що коли виросте, то буде нас захищати. Хотів вступати в Академію МВС, хоч я була проти. Зрештою обрав КПІ — спеціальність соціологія та право. Вчився заочно, влаштувався на роботу до банку.
Якраз тоді почався Євромайдан, син був учасником. Заявив, що осторонь стояти не може... Там, на Майдані, син і знайшов товаришів, з якими потім поїхав до Слов’янська...
Юру вбили у Страсну п’ятницю ті, що називають себе віруючими. А на Великдень увімкнувся телефон сина. Спочатку слухавку брали неадекватні люди, обзивали мене фашисткою, бандерівкою. Я не могла зрозуміти, що сталося, адже не знала, що син поїхав на Донбас. Якось зателефонувала, слухавку підняв Ігор Гіркін. Сказав мені: “Твой сын погиб. Он давно уже в Небесной сотне. Ты сюда не звони. Ты что, не понимаешь, что мы хотим его дружков вычислить?!”
Якось зателефонувала, слухавку підняв Ігор Гіркін. Сказав мені: “Твой сын погиб. Он давно уже в Небесной сотне".
— I що було далі?
— Невдовзі мені дали фото на упізнання. Щоб забрати тіло, довелось платити. Згодом справу стосовно Юри закрили, роблячи із нього самогубця. Після цього її мали розслідувати у Слов’янському відділенні поліції. Це скидалося на театр абсурду, бо хіба там можна було сподіватися на якусь справедливість? Я писала скаргу до прокуратури на слідчого, отримала відповідь, що жодних порушень нема. Він казав, що мій син — студент, поїхав на Донбас гроші заробляти.
У мене тоді руки опустились. Але після акції під Генпрокуратурою справу поновили.
Але мій Юрій вже переміг, я знаю. На його честь у столиці назвали вулицю, де міститься офіс прокуратури, — щоби щодня, проходячи повз, її керівники та співробітники задумувались над тим, чи все вони зробили для того, аби кати мого сина відбували покарання.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, що варто знати про призов до війська в умовах карантину
