Чимало військовозобов’язаних уникають мобілізації через страх, що їх можуть відправити на передову без достатнього досвіду або змусять виконувати роботу, яка їм не під силу. Побудувати місточок довіри між цивільними та армією намагаються рекрутингові центри, які проводять “лагідну мобілізацію”. Загалом Міноборони планує відкрити в першому півріччі цього року ще 27 подібних закладів. Я відвідала один з таких рекрутингових центрів, щоб побачити, як він працює.
...Найперше, що впадає у вічі, — черг з цивільних немає, але телефон не замовкає. Тут часто надають консультації власне по телефону, адже люди побоюються приходити до центру особисто. А дарма — тут немає представників ТЦК і повісток ніхто не роздає. Рекрутерка центру Галина Піскорська каже, що до них звертаються з різними запитаннями.
“Хтось просто цікавиться роботою центру, хтось з’ясовує інформацію “для когось”. Наприклад, дружини — для чоловіків, матері — для синів, — розповідає пані Галина. — Ми надаємо консультації усім, а якщо бачимо, що кандидат прицільно шукає вакансію для себе у ЗСУ, то проводимо конкретніше анкетування”.
Цікавлюся, що саме запитують. “Ім’я кандидата, його прізвище (якщо він не заперечує), дату народження або вік, а також, чи має він намір служити за контрактом, чи підпадає під мобілізацію. Питаємо про громадянство, адже співпрацюємо лише з громадянами України, а іноземців перенаправляємо в Інтернаціональний легіон, — каже Галина Піскорська. — Крім того, запитуємо, чи є у людини непогашена судимість, яка освіта, чим вона займалася у цивільному житті, чи має вона досвід служби в ЗСУ. А ще обов’язково уточнюємо, чи можна передавати контакт кандидата військовим частинам. Звісно, запитуємо побажання кандидата, або чого він чи вона категорично не хоче. Якось одна кандидатка сказала, що відкрита абсолютно для всіх посад. Але коли я запропонувала їй вакансію снайпера, вона заявила: “Ні-ні”.
До речі, під час співбесіди людина не заповнює жодних документів та нічого не підписує. Тут не роблять копії паспорта, а інформацію, яку отримують, нікому не передають без дозволу кандидата.
З початку роботи центру у Львові до нього звернулося понад 300 осіб, серед яких 30% — жінки. “Анкети 150 людей активно опрацьовуються, — конкретизує пані Галина. — Це означає, що рекрутери шукають для кандидатів вакансії, ведуть перемовини з військовими частинами. Власне 63 особи вже сконтактовано з військовими частинами. Близько десяти людей отримали рекомендаційні листи. Які саме? Після того, як ми знаходимо кандидатові вакансію, він контактує з представником військової частини. Там йому можуть запропонувати пройти, наприклад, профорієнтаційний тест. Якщо все добре, то військова частина готує рекомендаційний лист, з яким кандидат повинен прийти до ТЦК. Тож ТЦК ніхто не омине”.
За словами Галини Піскорської, один кандидат, який звертався до центру, вже служить у ЗСУ. “Він мав досвід військової служби, тож після ТЦК потрапив одразу у військову частину, — пояснює моя співрозмовниця. — Загалом від візиту до центру і до залучення на службу в ЗСУ може минути від одного до трьох місяців”.
У рекрутерів часто запитують, чи є гарантії, що людина потрапить на бажану посаду і що її нікуди не переведуть.
“У таких випадках пояснюємо специфіку проходження військової служби, — каже працівниця центру. — Наприклад, якщо людина прийшла на посаду солдатом, то це не означає, що через рік вона й далі буде солдатом. Адже, скажімо, зміна військового звання впливає на посаду”.
Ще трохи спостережень рекрутерів: найчастіше кандидат хоче бути залученим до служби відповідно до свого попереднього досвіду роботи у цивільному житті. Також серед вимог — щоб військова частина була в тилу або ж ближче до місця проживання кандидата чи його рідних. А щодо попиту — найпопулярніші запити на вакансії, пов’язані з БпЛА, а також у сфері IT.
Тим часом знайомлюся з представником рекрутингового центру сил ТРО, який спілкується з охочими стати операторами дрону.
“У рамках проекту з рекрутингу “Крилатий ескаДрон” займаємося пошуком операторів БпЛА, — розповідає Тарас Шарко. — Ми супроводжуємо кандидата на всіх етапах — допомагаємо формувати особову справу в ТЦК, пройти ВЛК і направляємо його у наш навчальний центр, де він проходить базову військову підготовку. Після цього кандидат від двох до чотирьох тижнів навчається на оператора дрона, а потім отримує відповідну військово-облікову спеціальність і потрапляє у підрозділ, який сам обере”.
На моє прохання Тарас окреслює портрет ідеального кандидата на оператора БпЛА. “Вік — до 35, але можуть бути й старші. Досвід у сфері IT, але якщо такого немає — не важливо, — каже співрозмовник. — Чудово підійде кандидат, який полюбляє комп’ютерні ігри або має досвід гри на приставці з джойстиком. Крім цього людина має бути фізично розвиненою, мотивованою, стать — неважлива”.
...Знову телефонний дзвінок. Працівниця центру уважно записує дані, консультує.
“Щойно телефонував 36-річний актор. Він обмежено придатний, але тверезо оцінює свої можливості й хоче стати оператором дрона, — розповідає рекрутерка Наталія Сколоздра. — Чоловік військовозобов’язаний, раніше не воював і навіть не служив, але вмотивований. А якось до мене звернувся знайомий, який працює на цивільній роботі, а у вільний час паяє дрони. Сказав, що не хоче ходити вулицями й озиратися, чи не виглядають з-за рогу представники ТЦК. А хоче бути комплектувальником дронів. Я сконтактувала його з 216-м батальйоном територіальної оборони, невдовзі має відбутися співбесіда”.
Загалом до центру приходять люди різного віку, навіть ті, хто вже не підпадає під мобілізацію.
“Найстаршому кандидатові було 70 років. Він — колишній військовослужбовець, хоче ділитися знаннями і готовий служити. Ми сконтактували його з волонтерами, — розповідає Галина Піскорська. — А ще телефонувала кандидатка з-за кордону. Їй 58 років, медсестра. Каже, що готова їхати навіть на передову, щоб рятувати життя. Звертаються і молоді люди, які готові покинути навчання і стати на захист країни. У таких випадках, щоб підписати контракт, потрібна згода батьків”.
Своїм досвідом з рекрутинг у поділилася 31-річна Світлана Видра. Вона — психологиня, а тепер здобуває освіту ще й військового психолога. З 2022 року активно співпрацює з військовими як волонтерка й часто їздить на Схід.
“Але, як кажуть волонтери, скільки не допомагаєш, все одно здається, що ти робиш недостатньо. Тому я хотіла стати ще кориснішою, — каже кандидатка. — А ще мені було цікаво, як рекрутинг працює на практиці. Бо картинка гарна, але як насправді? Тож прийшла на консультацію і залишила свої дані. Мабуть, не минуло й 10 хвилин, як мені перетелефонували і повідомили, що вже передали мої контакти відповідним структурам. І ось уже декілька днів я веду перемовини з 125-ю ТрО та 7-м прикордонним Карпатським загоном. Тож, сподіваюся, що такі центри повернуть мотивацію чоловікам та жінкам долучатися до ЗСУ. Не кожен з нас готовий тримати автомат у руках, але є багато вакансій, де ми можемо бути корисними”.
Насамкінець запитую про зарплати у війську. Пані Галина пояснює, що все залежить від посади, звання, місця служби. “Наприклад, солдат, який служитиме у тилу, матиме приблизно 20 тисяч на місяць, — каже працівниця центру. — А за безпосередню участь у бойових діях передбачено 100 тисяч гривень. Якщо бригада перебуває у місці зі складним географічним розташуванням, скажімо в горах, то військовослужбовець отримуватиме 20 — 30% доплати до своєї зарплатні”.
