Війна в Україні закінчиться до 15 січня 2026 року — таку заяву несподівано зробив головний рабин Дніпра Шмуель Камінецький. Духовний лідер зазначив, що готовий закластися — фінал російської агресії дуже близький, і наголосив, що не говорить це як рабин чи пророк, а транслює думку великих людей з Америки та Європи. Тим часом прем’єр-міністр Дональд Туск повідомив, що Україна готова воювати ще два-три роки, мовляв, про це йому сказав президент Володимир Зеленський.
Кремль наразі не демонструє готовності припиняти війну. Усвідомивши це, президент США Дональд Трамп нарешті запровадив серйозні обмеження проти країниагресорки, зокрема, проти нафтових гігантів “Роснєфть” і “Лукойл”. Відомо, що після цих санкцій великі китайські держкомпанії призупинили закупівлю російської нафти, яку транспортують морем. Різко зменшили обсяги імпорту чорного золота і нафтопереробні заводи Індії.
В унісон зі США Євросоюз затвердив 19-й пакет антиросійських санкцій. Обмеження стосуються одразу кількох чутливих для Москви секторів — фінансового, енергетичного та військово-промислового. Зокрема, ЄС заборонив будьякі транзакції з “Роснєфтю” та “Газпромнєфтю” і готовий повністю відмовитися від імпорту російського скрапленого природного газу до 2027 року. У Європі сподіваються, що запроваджені санкції боляче вдарять по російській економіці.
— Чи варто вірити прогнозу щодо закінчення війни, який озвучив головний рабин Дніпра? Кого він може мати на увазі, кажучи про впливових людей на Заході?
— Нинішнє оточення президента США дуже тісно пов’язане з єврейськими колами, до яких входять зять Трампа Джаред Кушнер, спецпосланець США на Близькому Сході Стів Віткофф та багато інших, — каже директор Українського інституту політики Руслан Бортник. — Тому не відкидаю, що головний рабин Дніпра цитує думки, які популярні у єврейській частині оточення Дональда Трампа. Як бачимо, вплив Ізраїлю і єврейського лобі на політику США нині дуже великий. Незважаючи на осуд та вкрай негативне сприйняття дій Ізраїлю у Газі, адміністрація Трампа послідовно і жорстко підтримувала ізраїльську державу.
Серед американської еліти дуже популярні настрої на швидке закінчення війни в Україні. Але треба розуміти, що це все-таки мультиплеєрна гра, тобто припинення збройної агресії залежить не тільки від США, а й і від Росії, України, Європи, Китаю. Сполучені Штати неспроможні сьогодні миттєво припинити війну. Якби вони могли це зробити, то вже б давно зробили. Звісно, нам усім хочеться вірити озвученому прогнозу, але логіка розвитку процесів свідчить, що ймовірність закінчення війни до 15 січня 2026 року не дуже висока.
— Припинити війну до цієї дати теоретично можливо, — зауважує експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна” Петро Олещук. — Що для цього потрібно? Дотиснути Путіна. Чи реально це зробити? Так. І тут багато залежатиме від результатів зустрічі між Трампом і Сі Цзіньпіном. Сполучені Штати і Китай, принаймні на сьогодні, планують врегулювати проблеми, які є між ними: тарифи, обмеження на рідкісноземельні метали тощо. Вони готують велику угоду, частиною якої (найімовірніше, неформальною) можуть бути домовленості щодо завершення війни Росії проти України. Тоді Китай, наприклад, тисне на РФ, і в умовах такого тиску Путіну не залишається нічого іншого, як іти на припинення вогню. Таке може бути? Може. Тим паче у контексті перспектив накладення нових санкцій проти РФ, проблем для російських НПЗ, які створила Україна, і так далі. Тобто для Путіна це було б раціональне рішення.
— Але Путін — не той політик, який схильний діяти раціонально, — продовжує Петро Олещук. — Він хоче увійти в історію як великий завойовник-переможець. Тому не відкидаю, що продовжить нинішню політику, сподіваючись, що за зиму всіх переможе. Очільник Кремля вірить у те, що енергетичний терор проти України створить кращі умови для гіпотетичних домовленостей, які дозволять йому домогтися фактичної капітуляції України. Це головний стримувальний фактор у цьому сценарії. Але чи можна знайти способи примусити Путіна до його реалізації? Можна. Чи підуть на це разом США і Китай? Не впевнений. Тому що Пекін має свої інтереси й свою політику щодо російсько-української війни.
— А як слід сприймати заяву Дональда Туска про готовність України воювати ще два-три роки?
● П. Олещук:
— Ну дивіться: “готова” не означає “буде воювати”. Президент Зеленський не може казати, що Україна готова воювати “два місяці”, щоб Росія посилила тиск на нас і так далі. Для чого це озвучує Туск? Думаю, він передовсім заспокоює своїх громадян. Мовляв, не хвилюйтеся, все під контролем, Україна завтра не розвалиться, російські війська на Варшаву не підуть.
● Р. Бортник:
— Заява українського президента про те, що Україна може боротися ще два-три роки, не означає, що війна ще триватиме два-три роки. Вона лише означає, що Україна має сили й ресурси для продовження бойових дій. Тоді як Росія постійно заявляє про те, що переважає у війні, що Україна перебуває на межі колапсу. Дональд Туск дає зрозуміти, що українці готові продовжувати боротьбу, що криза чи якась катастрофа далеко й що Захід повинен підтримувати нас, що це не безнадійна справа. Тобто тут не йдеться про строки війни.
— Наскільки болючими для російської економіки можуть бути останні санкції США та ЄС? Чи ці обмеження змусять Путіна сісти за стіл переговорів?
— Американські санкції проти російських нафтових гігантів доволі серйозні, — певен виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень “Пен т а” Олекс а н д р Леонов. — “Роснєфть” та “Лукойл” забезпечують приблизно 50% експорту російської нафти. Понад те, санкції стосуються дочірніх компаній російських нафтових гігантів, а це означає, що закриється їхній бізнес у Європі й Сполучених Штатах. Це також серйозний удар.
Очевидно, росіяни тепер спробують якось пристосуватися. Але ми бачимо, що Китай та Індія вже почали потроху згортати співпрацю з РФ на тлі запроваджених санкцій. І, наприклад, у Сербії нафтопереробний завод уже не може отримувати російську нафту, бо її не пропускають через Хорватію. У Росії бояться обмежень. На це вказує той факт, що буквально наступного дня до Америки помчав Кирило Дмітрієв, який фактично є спецпосланцем Путіна в переговорах зі США. Думаю, Дмітрієв намагався вмовити американську сторону скасувати обмеження. Навряд чи це йому вдалося. Бо Путін не налаштований на припинення вогню, а Трамп нарешті зрозумів, що закінчення війни через припинення вогню (далі переговори можуть тривати скільки завгодно) — це єдиний робочий сценарій.
● П. Олещук:
— Головна мета санкцій — змусити Путіна сісти за стіл переговорів. Причому не просто сісти, а розпочати реальні переговори без якихось спроб банально тягнути час і знущатися з потенційних учасників діалогу. Попри те, що накладені обмеження завдадуть російській економіці шалених збитків, самі вони навряд чи змусять Путіна до переговорів. Бо очільник Кремля вважає, що війна — це не про гроші, а про імперську велич РФ, про його ім’я в історії. Тому санкцій тут недостатньо. Потрібен ще й силовий тиск — далекобійна зброя, системні удари по російських об’єктах, — щоб Путін розумів, що, наприклад, усі його резиденції у радіусі досягнення українських ракет. От тоді він серйозніше замислиться над переговорами. Наразі ж він готовий ризикнути російською економікою.
● Р. Бортник:
— Очевидно, що Росія втратить тепер ще частину свого енергетичного ринку за кордоном. Але внаслідок цих санкцій найближчим часом не настане колапс ні російської економіки, ні навіть російського експорту. Статистика свідчить, що російський експорт минулого року зріс на 14%. Попри всі обмеження, РФ торгує з іншими країнами через посередників, через усілякі сірі схеми.
Санкції — це реакція Вашингтону на російську спробу підвищити ставки, говорити зі США та з Україною з позиції сили. Наголошую, це тактика, а не стратегія. Її мета — пом’якшити російську позицію, змусити Кремль піти на певні поступки для продовження переговорів. І Путін, і Трамп, і Дмітрієв, і Сіярто (міністр закордонних справ Угорщини. — Авт.) заявляють, що саміт очільників США та РФ не скасований, що вони готуються до зустрічі.
— Доки ще Путін готовий воювати? Чи може Трамп вдатися до силового тиску на РФ, щоби припинити війну?
● П. Олещук:
— Путін планує воювати до останку — допоки в нього будуть хоча б якісь гроші, щоб кидати їх на війну. Він щиро переконаний, що ця війна — щось екзистенційне для Росії. Поки що Трамп воліє використовувати фактор далекобійної зброї як фактор тиску на очільника Кремля, а не як реальний аргумент. Президент США не хоче ескалації, посилення прірви між ним і Путіним, він хоче угоди, і все. Путін це відчуває і розуміє. Але якщо він далі вперто гнутиме свою лінію — ніяких переговорів, ніяких поступок, то, можливо, Трамп дійде до того, щоб надати нам потужнішу зброю.
● Р. Бортник:
— На мій погляд, санкції США та ЄС змусять російське керівництво до переосмислення ситуації і, ймовірно, до демонстрації більшої готовності йти на певні поступки. Але ці обмеження війну не зупинять. Зменшення економічних і технологічних можливостей для ведення бойових дій означатиме, що Кремль використовуватиме більше солдатів і простої зброї, якої ще має достатньо. Навіть у ситуації цілковитого колапсу зовнішніх закупівель Росія буде спроможна воювати ще 6 — 18 місяців.
Сьогодні ніхто не знає, скільки ще триватиме війна. Кожна зі сторін має свої плани на цю ситуацію. Але фінальний результат складатиметься із суми дій усіх гравців, яких сьогодні щонайменше п’ять. Ключові — це США, Росія та Україна. Важливий вплив тут також мають Європа і Китай.
