У час пандемії саме апарати ШВЛ часто стають останньою надією важкохворих. Коронавірус вражає нижні дихальні шляхи, і, щоб урятувати пацієнта, додатковий об’єм кисню вводять безпосередньо в легені. Науковці підрахували: у середньому цього потребують 5 зі 100 хворих на COVID-19.
ЯК ПРАЦЮЮТЬ АПАРАТИ ШВЛ?
“Цей апарат подає в легені певну кількість газової суміші, коли пацієнт не може дихати самостійно, — пояснює Ярослав Підгірний, професор, завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії ЛНМУ імені Данила Галицького. — Під’єднати хворого до апарата можна двома способами — неінвазивно (за допомогою маски на обличчя) та інвазивно (шляхом інтубації — введенням спеціальної трубки у трахею через рот). Якщо людина має бути на апараті ШВЛ тривалий час, роблять трахеотомію — розріз у нижній частині шиї, аби ввести трубку”.
Якщо людина має бути на апараті ШВЛ тривалий час, роблять трахеотомію — розріз у нижній частині шиї, аби ввести трубку.
— Які критерії під’єднання пацієнта до апарата штучної вентиляції легень при коронавірусі?
— Якщо сатурація (частка насиченого киснем гемоглобіну щодо загального гемоглобіну) менша ніж 94% — хворий потребує госпіталізації, — каже Сергій Дубров, професор, головний позаштатний анестезіолог МОЗУ, голова Асоціації анестезіологів України. — Йому подають повітря, додатково насичене киснем, через назальні канюлі — спеціальну трубку з вусиками, що вставляються в ніздрі. Якщо це не допомагає — через маску, так можна подати 10 — 15 літрів за хвилину. Якщо й це неефективно — використовують маску з резервуаром, далі — неінвазивну вентиляцію.
Якщо після застосування усіх цих способів сатурація знижується до менш ніж 90% і пацієнт має психомоторне збудження, порушення свідомості — показана інтубація та штучна вентиляція легень.
Я. Підгірний:
— Додам, що апарат ШВЛ не лікує легенів — він лише постачає до них додатковий кисень.
ЧИ ВИСТАЧИТЬ АПАРАТІВ НАШИМ ХВОРИМ?
— За статистикою Міністерства охорони здоров’я, в Україні налічують близько 3,5 тисячі ШВЛ — на 16 тисяч ліжок для інфекційних хворих. Чи цього вистачає?
— Навряд, адже, на жаль, не всі з тих 3500 апаратів ШВЛ готові рятувати пацієнтів, — коментує Віктор Сердюк, президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів. — Значна частина їх — застаріла, несправна. Ще один момент. Більшість апаратів ШВЛ, зазначених у державних реєстрах, призначені для введення наркозу під час операції. У таких апаратах немає газоаналізаторів, які можуть контролювати кількість надходження кисню в організм пацієнта. Ними можна реанімувати хворого протягом одного-двох днів, але не більше.
Апаратів штучної вентиляції, які можуть використовуватися для цілодобової реанімації пацієнта, — щонайбільше 20 на всю Україну.
— Так, старі моделі ШВЛ не можуть контролювати показники стану пацієнта впродовж його реанімації, — каже Олександр Молокус, лікар-анестезіолог 8-ї клінічної лікарні Львова. — А от сучасні — повністю комп’ютеризовані, параметри та режими вентиляції встановлюють за допомогою одного багатофункціонального перемикача, мають функцію запису дій лікаря.
— Ще одна проблема — нестача анестезіологів, котрі вміють користуватися апаратами ШВЛ. Якими можуть бути наслідки помилок?
В. Сердюк:
— Якщо хворого неправильно під’єднати до апарата, він може померти. У США, Італії та Іспанії біля одного пацієнта, під’єднаного до апарата ШВЛ, чергує п’ятеро медиків — двоє лікарів і три медсестри. В Україні одна медсестра має контролювати стан одразу трьох пацієнтів.
ЧИ Є АЛЬТЕРНАТИВА?
В Італії через нестачу дихальних пристроїв інженери взялися пристосувати маски для дайвінгу для використання як апаратів реанімації хворих.
“В апаратах, які використовують аквалангісти, застосовано таку саму технологію, — каже Володимир Корсунов, лікар-анестезіолог, професор Харківської медичної академії післядипломної освіти. — Для штучної вентиляції легень можуть підійти маски для снорклінгу (плавання під поверхнею води). Потрібно тільки роздрукувати перехідники на 3D-принтері й під’єднати маску до джерела кисню. На виході повітря потрібно встановити механічний клапан, який регулює тиск наприкінці видиху”.
Тим часом у дитячій інфекційній лікарні Харкова тестують... пакети для вентиляції легень.
“Колись для вентиляції легень використовували будь-який поліетилен, — каже пан Корсунов. — Ми ж замовили спеціальні пакети, нетоксичні, такі, що витримують сильний тиск. Також потрібні спеціальні пластикові з’єднання та ротаметр — прилад, який вимірює кількість кисню і зволожує його”.
Нагадав Корсунову про альтернативну систему реанімування хворих колега з Тель-Авіва. У США, Німеччині, Франції та Британії також використовують її.
“Пакет має щільно прилягати, його фіксують на шиї. У ньому роблять дві дірки: одна для того, щоб під’єднати кисневий балон, друга — щоб пацієнт видихав вуглекислий газ у колбу з водою. Хворий дихає киснем через трубочку, і в баночку з рідиною потрапляють бульбашки. Глибина, на яку занурили трубку, визначає тиск у легенях хворого. Таким чином зайвий вуглекислий газ у них не накопичується”, — пояснює принцип дії лікар-анестезіолог.
Володимир Корсунов також відзначає: “Такий пристрій коштуватиме не більше ніж 100 гривень”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про те, чому нам треба навчитися жити з коронавірусом
