8 липня 2015 року на дорозі поблизу Києва зупинилося авто. З нього вийшов виснажений чоловік із зав’язаними очима. Коли автомобіль від’їхав, чоловік порахував до ста (як йому наказали) і зняв пов’язку з очей. Діставшись насилу додому, він дізнався, що в його квартирі вже живуть нові власники. Далі були сім років спроб повернути власне житло. І ось нарешті у чоловіка, який став жертвою квартирної мафії, з’явилася надія, що йому це вдасться.
“У січні 2015 року я вирішив продати свою двокімнатну квартиру, а натомість, з допомогою приватної рієлторки на ім’я Ніна, придбати однокімнатну, — розповідає киянин Юрій Синельник. — Приїхав за адресою до однієї з таких квартир, щоб її оглянути, а там сталося неочікуване: вже на вулиці незнайомі люди накинулися на мене, заштовхнули в салон авто, завезли у незнайомий заміський будинок. Там, прикутий ланцюгом до ліжка, я пробув наступні п’ять місяців”.
У 55-річного Юрія відібрали паспорт, чоловіка били. Згодом факти фізичного та психологічного насильства буде зафіксовано у матеріалах кримінального провадження. У полоні Юрій не був певен, що виживе. Зловмисники змусили бранця поставити підпис на порожніх аркушах (вочевидь, їм потрібен був зразок підпису не з паспорта).
Опинившись на волі, Юрій звернувся до Деснянського управління поліції, там розпочали кримінальне провадження за статтею “Незаконне позбавлення волі або викрадення людини”. Його досі не припинено, не оголошено підозр двом нотаріусам, один з яких посвідчував довіреність, яку начебто підписав Юрій Синельник, а другий здійснив незаконну державну реєстрацію права власності на нерухоме майно киянина. Викрадачі чоловіка залишилися неідентифікованими особами.
“Певен, що місце, де мене утримували, знайти було неважко, — каже Юрій Синельник. — Я запам’ятав деталі, завдяки яким можна було б вийти на слід зловмисників”. Але поліція, судячи з усього, не поспішала це робити. У 2016 році Юрій Синельник вирішив звернутися по допомогу до Української Гельсінської спілки з прав людини у Києві. “Ми підготували до суду цивільний позов про визнання недійсними довіреності й договору купівлі-продажу квартири, скасування з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності, — каже керівник громадської приймальні спілки у Києві, адвокат Олег Левицький. — За кошт позивача і на його клопотання у межах цивільної справи фахівці виконали почеркознавчу експертизу. Вона підтвердила, що підпис на довіреності, за якою продано житло Ю. Синельника, виконаний не ним”.
Цьогоріч наприкінці серпня Дарницький районний суд Києва, який розглядав цивільну справу за позовом Юрія Синельника, ухвалив рішення на його користь. “Оскільки Юрій Синельник не підписував довіреності, за якою підставна особа в травні 2015 року від його імені продала його квартиру, суд ухвалив рішення про визнання цієї довіреності недійсною, визнання договору купівлі-продажу квартири, що належала Ю. Синельнику, недійсним, скасування з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності на незаконно продану квартиру, — каже Сергій Мовчан, адвокат, правозахисник Української Гельсінської спілки з прав людини, — До речі, упродовж лише семи місяців 2015 року ця квартира у київській п’ятиповерхівці послідовно змінила чотирьох господарів”.
Тепер, згідно із судовим рішенням, помешкання Юрія Синельника має бути витребуване у нинішніх власників. Але, за законом, позивач має ще дочекатися рішення апеляційної інстанції. Пан Юрій чекатиме завершення судової епопеї з нетерпінням. Нині ж він — надалі безхатько, який упродовж семи років життя на вулиці майже повністю осліп (прогресують катаракта й глаукома), а грошей на операцію нема. 62-річний Юрій досі навіть не зміг вчаснооформити пенсію, оскільки “квартирна мафія” викрала його документи. Цей самотній, майже незрячий чоловік утратив усе, крім бажання боротися за справедливість.
А ВИ ТОЧНО ПРОДАВЕЦЬ?
— Чи можна вважати історію Юрія Синельника винятковою?
— На жаль, ні, — каже Дмитро Корчев, член комісії з питань дотримання Статуту та Кодексу етики Асоціації рієлторів України. — Цей чоловік — типова, так би мовити, жертва зловмисників, які орудують на ринку нерухомості. Вони полюють на самотніх, довірливих людей.
— Ризикують стати жертвами шахраїв і покупці, чи не так? Придбавши квартиру за фальшивою довіреністю, новий власник, який про це не здогадується, згодом може втратити і квартиру, і свої гроші. Чи можна самостійно визначити, що довіреність (як ось в історії з Юрієм Синельником) — підроблена?
— Неможливо. І це справді значний ризик для добропорядного покупця. Так, довіреність може бути внесена в реєстр — це лише означає, що нотаріус справді вчинив дію. Але, якщо ви не експерт, неможливо ідентифікувати, чи документ дійсно підписала особа, зазначена в довіреності. Якщо ви цю людину не бачите й не знаєте. Якби я дізнався, що квартира, яку планую купити, за менш ніж пів року продана чотири рази, відразу відмовився би від такої ідеї. Це типова тактика шахраїв — вони влаштовують такі собі “прокладки”, щоб важче було прослідкувати історію першого, кримінального продажу. Бо вперше все занадто очевидно.
Якби я дізнався, що квартира, яку планую купити, за менш ніж пів року продана чотири рази, відразу відмовився би від такої ідеї.
Пригадую, колись у Києві за відносно невисокою ціною терміново продавалося хороше помешкання відразу за двома довіреностями: одна — від господині-мами, інша — від співвласниці-доньки. Мене якось насторожило, що ці довіреності підписані в різні дні, а жодної з жінок у столиці вже немає. Продавець (довірена особа) заявив, що обидві власниці начебто терміново виїхали за кордон. Я порадив своєму клієнтові не купувати цю квартиру. А потім з’ясувалося, що мама та донька були наркозалежними й підписали довіреності під примусом.
Справді, довіреність потрібна, якщо власник квартири не може бути присутнім під час укладання нотаріальної угоди. Наприклад, перебуває в іншій країні й не може приїхати. Або це літня людина, якій важко самостійно пересуватися. З’ясуйте, чому житло продають саме в такий спосіб. Якщо власник з певних причин не може приїхати, попросіть домовитися про відеозв’язок з ним. Якщо господар квартири перебуває у лікарні, важливо переконатися, що людина дієздатна.
— Які нові ризики при купівлі-продажу нерухомості можуть бути спровоковані саме війною?
— О, війна відкрила широкі можливості для зловмисників. Залізти в покинуту власниками квартиру, взяти документи на це помешкання, підробити паспорт власника — для досвідчених злочинців це елементарно. Тому за таких умов, як тепер, я б наполегливо радив перед угодою переконатися у тому, що продавець — той, за кого себе видає. Якщо господар навіть і з’явився особисто, попросіть його паспорт, водійське посвідчення, інші документи — не бійтеся перестрахуватися.
А найголовніша моя порада — звертайтеся лише до рієлторів, яких добре знаєте, повноваження і діяльність яких можна перевірити. Наприклад, на сайті нашої асоціації є портрети всіх учасників і всі вони мають посвідчення з печатками. Якщо маєте справу з приватним підприємцем-рієлтором, то через відкриті джерела можна перевірити, чи не припинив він свою підприємницьку діяльність. З інтернету неважко також дізнатися, у яких судових справах фігурувала людина. Якщо ж вам пропонує свої послуги умовна “просто Ніна” — то втікайте від такої маклерки якомога далі. Правди ніде діти, “чорний ринок” нерухомості існує, і у зв’язку з війною він активізувався.
