Україну сколихнула низка дивних смертей. Нещодавно на Рівненщині 50-річна жінка померла просто під час візиту до стоматолога. За даними поліції, жителька села Здовбиця лікувала зуби з використанням седації. Після введення препаратів у неї зупинилося дихання: медики намагалися провести реанімаційні заходи, утім вони не дали результату.
А на Львівщині правоохоронці розслідують обставини смерті 5-річного Велеса Пашника. Хлопчик впав у кому в стоматологічній клініці після видалення молочних зубів під загальним наркозом.
“МИ ВІРИЛИ В ЧУДО”
“У сина дуже болів молочний зубчик, з’явився пухирець. Тож 6 грудня ми звернулися у клініку Ori-Dent, бо в інших були черги, — розповідає тато хлопчика Віктор Пашник. — Загалом йому потрібно було видалити два зубчики і ще два запломбувати. Працівники стоматологічного центру запропонували провести оперативне втручання під загальною анестезією. Процедуру призначили на 8 грудня”.
Батько каже, що напередодні синові зробили загальний аналіз крові та ехокардіографію. Серце і кров були в нормі.
“Уже коли син був у комі, я помітив три подряпинки на його руці, можливо, у нього брали проби, чи немає алергії на якийсь анестетик, — припускає батько. — Операція була призначена на 12.00, але її розпочали на пів години пізніше. Дружина дуже хвилювалася, ніби щось передчувала... Лікарі заспокоювали, казали, що все буде добре. Анестезіолог наклала маску. Останні слова сина були: “Тату”...
Дружину попросили вийти, дали їй якусь таблеточку, щоб не хвилювалася. За якийсь час вона почула метушню в операційній. Туди стали збігатися медичні працівники, зокрема й директор клініки. Приблизно через 20 — 25 хвилин приїхала “швидка”, але чомусь її відправили назад і викликали іншу. Невдовзі директор клініки повідомив, що під час операції у сина три хвилини не билося серце, але лікарям вдалося його запустити. Запевнив, що вони зробили все вчасно і правильно, зокрема, швидко інтубували хлопчика. Але чому цю трубку не поставили відразу?”
Згодом Велеса доставили в реанімаційне відділення однієї з місцевих лікарень. За словами батька, з моменту зупинки серця у хлопчика до його госпіталізації минуло 70 хвилин.
“Це дуже багато, — мовить Віктор. — Вже від лікуючого лікаря ми дізналися, що ситуація критична і що син перебуває у важкому стані, зокрема, у нього були дуже погані показники крові. Після чергового обстеження нам повідомили, що його мозок помер...”
Віктор каже, що рідні Велеса до останку сподівалися на чудо.
“Але після 36 днів у комі його серце не витримало, — каже батько. — Ми досі не можемо зрозуміти, що треба було робити в операційній зі здоровою дитиною, щоб вона опинилася в комі без шансів на життя. Велес був активною дитиною, не мав проблем зі здоров’ям — тільки зубчики турбували. У матеріалах справи є відео з операційної. Я досі боюся його переглядати, бо розумію, що, власне кажучи, побачу смерть своєї дитини... За однією з версій, під час операції у дитини стався бронхоспазм, що спричинило зупинку серця. Тож у нас запитання до того, як було проведено реанімаційні заходи. Знайомий стоматолог, з яким я обговорював цю ситуацію, казав, що при бронхоспазмі реанімаційні заходи зазвичай тривають 20 — 40 секунд”.
Ще коли син був у комі, батько звернувся до поліції. “Відкрито кримінальне провадження щодо неналежного надання синові медичної допомоги у стоматологічній клініці, — каже Віктор Пашник. — Триває досудове розслідування. Чекаємо на результати експертної комісії. Але боюся, що лікарі не судитимуть “своїх”, що все поєднане круговою порукою. За моєю інформацією, клініку закрили, у них забрали ліцензію. Нашого сина вже не повернеш. Але непрофесіонали мають бути не лише усунені від роботи, а й покарані! Також має бути відповідна компенсація, бо ми втратили найдорожче — бажану і дуже люблену дитину. А головне, треба зробити все, аби такі випадки більше не повторилися”.
У Велеса залишилися дві маленькі сестрички. Це була щаслива і дружна сім’я. Маленький Велес захоплювався технікою, конструкторами, а особливо любив їздити влітку з родиною на озеро. “Він був справжнім життєлюбом. Наш хлопчик прожив щасливе, але дуже коротке життя”, — додає з сумом батько.
Фото надано батьком хлопчика
За коментарем ми звернулися і до директора клініки, але він відмовився коментувати, аргументуючи це тим, що вже звільнений з посади.
“ДРУЖИНИ НЕМАЄ ВЖЕ РІК, АЛЕ ДОСІ НІКОГО НЕ ПОКАРАЛИ”
На жаль, такі випадки останнім часом непоодинокі. У Тернополі торік під час лікування зубів хлопчикові віком рік і десять місяців стало погано й за деякий час він помер. Йому мали прибрати карієс із зубів під наркозом. Однак через півтори години після початку операції у дитини почав падати тиск. Його відвезли в реанімаційне відділення, проте не змогли вивести з наркозу. А вже ввечері лікарі констатували смерть дитини.
У реєстрі судових рішень знаходимо ще один випадок, який стався у Запоріжжі. Чоловік звернувся до Центру стоматологічної імплантації для лікування ротової порожнини. Під анестезією йому мали видалити імплант. Під час проведення хірургічного втручання чоловікові стало погано, зупинилось серце, настала клінічна смерть.
У грудні 2022 року 29-річній хмельничанці Оксані Гладій перед встановленням брекет-системи мали видалити “зуби мудрості”. Процедуру проводили у місцевій клініці під загальним наркозом. Однак невдовзі жінка впала в кому, а через місяць померла.
“У клініці нам не надали жодного списку обстежень, які необхідно проходити перед такою процедурою. Але дружина обстежувалася за пів року до цього, коли їй проводили планове травматологічне оперативне втручання. Все було гаразд, — розповідає Михайло Гладій, чоловік померлої. — Оперативне втручання у клініці мало тривати 1 — 1,5 години. Мені пообіцяли зателефонувати за 40 хвилин до закінчення процедури. Але коли минуло вже дві години, я сам зателефонував у клініку, втім ніхто не брав слухавку. Через 10 хвилин мені віддзвонили й сказали, що “все по плану”. Хоча, за даними записів операції, які мені вдалося отримати, вони вже 15 хвилин надавали їй невідкладну допомогу... Коли через 2,5 години від початку процедури я вже їхав до дружини, мені зателефонував власник клініки й повідомив, що в Оксани зупинилося дихання, але її вдалося стабілізувати. Звичайно, це було лише виправдання”.
Лише після приїзду Михайла працівники клініки викликали “швидку”. Оксану відвезли в обласний серцево-судинний центр, де її підключили до ШВЛ. Пацієнтці діагностували кому III ступеня.
“Працівники клініки мали одразу викликати швидку медичну допомогу, а не 1,5 години надавати допомогу, не маючи відповідного забезпечення, — вважає Михайло Гладій, який працює інтервенційним кардіологом в обласному серцево-судинному центрі. — Якби дружину заінтубували й підключили до апарату ШВЛ, то не було б таких наслідків. Але, як виявилося, у клініці не було ні ларингоскопа, ні інтубаційної трубки, ні ШВЛ. У них був лише кисневий концентратор... На жаль, якщо протягом 5 хвилин мозок не отримує достатньо кисню, у ньому відбуваються незворотні порушення. Тож передусім винен анестезіолог, який знав, на що йшов, не маючи обладнання для надання невідкладної допомоги при ускладненнях. Також відповідальність і на власникові клініки”.
Михайло написав заяву в поліцію. Понад місяць Оксана перебувала в комі, а 2 лютого 2023 року жінка померла. Без матері залишився трирічний син.
“Минув рік, але нікому не оголошено підозру. Наразі тривають експертизи, — каже чоловік. — Жодної моральної компенсації наша родина не отримувала. Медики стоматологічної клініки не визнають своєї вини. Кажуть, що все зробили правильно. Виправдовуються, що Оксана померла в іншому медичному закладі, вже через 35 днів після операції. Вони казали, що їм дуже прикро. Але, на жаль, маму дитині не повернеш. Їхні вибачення можна викинути в смітник. Чекаємо на справедливе покарання”.
ЩО КАЖУТЬ ЕКСПЕРТИ?
“Загалом наркоз — безпечна процедура. Ризик виникнення летального ускладнення — один на сто тисяч, — говорить Володимир Пайкуш, почесний президент Української асоціації седації та анестезії у стоматології. — Наголошую, що наркоз не проводиться заради наркозу. Загальне знеболення чи седацію застосовують тоді, коли неможливо полікувати зуби іншим методом. Для проведення анестезії у дітей та дорослих є чіткі медичні покази. Наприклад, йдеться про дітей з особливими потребами, із зниженням ментального розвитку, які не співпрацюють зі стоматологом, мають виражений блювотний рефлекс тощо. У дорослих показом може бути, коли, наприклад, потрібно одразу видалити 4 “вісімки”. Пацієнти із супутніми хворобами, зокрема, гіпертонією, цукровим діабетом, схильністю до втрати свідомості також потребують седації”.
Лікар наголошує, щоб анестезія була безпечною, слід дотримуватися міжнародних стандартів.
“Передусім під час наркозу чи седації проводиться моніторинг життєво важливих функцій: рівень тиску, частота пульсу, рівень кисню у крові, частота дихання, кардіограма, капнографія (рівень вуглекислого газу в дихальних газах), — каже Володимир Андрійович. — Друге — має працювати анестезіологічна бригада: лікар-анестезіолог і медична сестра — анестезистка. Третє — для наркозу потрібно використовувати якісні й непротерміновані препарати. Щодо того, як проводити наркоз/седацію — з інтубацією трахеї чи без, — то методика постійно змінюються. Тож лікар має постійно вчитися. Крім того, клініка повинна мати ліцензію на проведення як дорослої, так і дитячої анестезіології. Має бути відповідне обладнання.
Лікар-анестезіолог, який хоче працювати у стоматологічній клініці, повинен мати як мінімум три роки стажу роботи у стаціонарі в інтенсивній терапії. Він повинен володіти методиками седації та наркозу в стоматології. Умовно, якщо я анестезіолог у стоматології, то я не можу бути суперовим анестезіологом, скажімо, в нейрохірургії та навпаки”.
Тим часом Роман Стехна, хірург-стоматолог, імплантолог, взагалі не працює із седацією.
“В Україні поняття “седації” інше, ніж його подає Американська асоціація анестезіологів. У США під час седації людині проводять процедуру в стані свідомості. Препарати, які використовують, не вводять пацієнта в сон. У пацієнта знижена реакція на подразники, він менше реагує на стрес, біль, менше підвищується тиск, але він у свідомості, — пояснює Роман Стехна. — У нас чомусь звикли робити так, щоб пацієнт заснув від препаратів, і навіть рекламують цю процедуру, як “лікування уві сні”. Пацієнта вводять в дуже глибоку седацію. При цьому в нього знижуються усі захисні рефлекси майже до мінімуму, зокрема пригнічується дихальний рефлекс.
Коли клініки запрошують мене провести певну процедуру під седацією, я відразу запитую: де ліцензія на препарат, де обладнання? І коли мені відповідають “та ми там просто зателефонуємо анестезіологу й він усе зробить”, я відмовляюся. Бо мають бути дозвільні документи, ліцензія на препарати, у штаті повинен бути анестезіолог, має бути відповідне обладнання. А це все додаткові кошти, які має витратити клініка. Набагато дешевше просто зробити пацієнтові ін’єкцію без відповідного обладнання, але взяти кошти, як за повноцінну седацію, хоч і з певними ризиками”.
