У народі останній тиждень перед Великоднем називають Страсним, Білим, Чистим. У цей час Церква згадує Страсті Христові. Ці дні особливо скорботні.
“Кожен день Страсної семидниці Церква називає Великим, — розповідає протоієрей Михайло Сивак, священник ПЦУ. — Великий понеділок — понеділком плодів. У цей день Христос знайшов смоковницю (інжир), яка була вкрита листям, але не мала жодного плоду. Через це, за словом Господнім, вона засохла... Пригадуючи ці події, маємо розуміти, що кожна людина повинна приносити духовні плоди, плоди покаяння та добрих справ.
Великий вівторок — вівторок повчань. У цей день Христос виголошував багато притч та пророцтв, дискутував з фарисеями, книжниками. Розповідав про лепту вдови (коли багатії жертвували лише частину своїх статків на храм, а бідна вдова пожертвувала дві лепти — все, що вона мала. — Авт.), виголошував пророцтво про Своє друге Пришестя, останні дні життя людства... Тож у цей день згадуємо все це в богослужіннях та читанні Євангелія.
До речі, з понеділка по середу в помісних церквах варять миро. Потім його освячують і використовують у Таїнстві хрещення, миропомазання.
— Яке значення має Велика середа?
— У цей день згадуємо зраду Юди, який пішов до старійшин і отримав 30 срібняків за те, що видасть Христа. Ісуса хотіли заарештувати ще раніше, але так звана верхівка книжників, фарисеїв, первосвященників не могла це зробити, оскільки Він завжди був у супроводі великої кількості людей. Це могло спричинити бунт серед народу. Тож Юда погодився видати Христа, коли поруч людей не буде...
— Що відбувалося у четвер та п’ятницю?
— У Великий четвер — Тайна вечеря, на якій Ісус вперше звершив Євхаристію і омив усім своїм учням ноги, показавши приклад смирення. Тому в народі цей день називається Чистим. Християни повинні очистити душу від бруду. Також згадуємо молитви Ісуса у Гетсиманському саду, де Христа й арештували.
У Велику п’ятницю Христа розіп’яли. Після суду в первосвященників та Пилата Він витерпів дорогу на Голгофу, розп’яття, віддаючи себе для спасіння людства. Цей день вважається найскорботнішим у тижні. Тож потрібно дотримуватися суворого посту.
Страсний тиждень закінчується Великою суботою. Це — день тиші. Люди мають бути спокійними. Не слід багато говорити у цей час, варто більше роздумувати над Тайною Христового спасіння.
— Що робили наші предки у час семидниці?
— У першій половині тижня займалися хатньою роботою — прибирали, прали. Також у ці дні вудили м’ясо, — розповідає етнологиня, кандидатка історичних наук Леся Горошко-Погорецька. — На Бойківщині Велику середу називали “чорною” — у цей день відмивали стіни оселі від сажі.
— А чим займалися у четвер?
— Пекли паски та хліб. Також милися — вірили, якщо це зробити у Чистий четвер, то упродовж року будеш здоровим. Ті, хто хворів, наприклад, на шкірні недуги, купалися у четвер до сходу сонця, “поки ворон не скупав своїх дітей”. Також ходили до церкви на Страсті Христові, освячували свічки. Потім несли додому запаленими, а вогнем на одвірках дверей викопчували хрестики. На Бойківщині деякі старші люди вже від четверга до неділі нічого не їли.
У п’ятницю йшли до Плащаниці. Важкої роботи у цей день наші предки не виконували. У суботу збирали кошики, вночі йшли до церкви, а на світанку освячували паски. На сам Великдень вмивалися водою, у яку клали крашанки та гроші — вірили, що цей обряд принесе красу та багатство.
На Гуцульщині у Страсний тиждень діти ходили від хати до хати, ставали під вікнами й говорили: “Грійте діда, дайте хліба” (як нагадування, що треба палити вогонь, щоб очиститися. — Авт.). За це їм давали булочки, пиріжки, цукерки. Селяни збирали хмиз, сміття і спалювали все неподалік хати.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також безглузді міфи про спалення сухої трави
