Сьгодні, 8 липня, Головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному виповнюється 50 років. Уже 500 днів він очолює боротьбу українського війська проти російських окупантів. Про нього складають пісні, вірші та легенди. Залужного називають “Отаманом”, “найбільшим страхом Путіна”, а ще — одним з найвідкритіших і найлюдяніших генералів, який розуміє проблеми військових і завжди готовий їм допомогти. Валерій Залужний має величезний авторитет серед західних партнерів, а для українців він став основним архітектором нашої перемоги.
Яким є життєвий і бойовий шлях Головнокомандувача? Що відрізняє його від інших генералів? Який у нього стиль командування? І що кажуть про Залужного у рідному місті?
...У Звягелі на Житомирщині про Залужного говорять усі. Місцеві уважно стежать за всіма новинами про свого земляка. Саме у Звягелі народився Валерій Залужний і жив тут майже до 20 років.
Телефоную до 80-річної Тетяни Шатульської-Пелешок, вчительки молодших класів, щоб розпитати, як розпочався життєвий шлях “залізного генерала”. Саме вона зустріла його 1 вересня 1980-го, коли він разом з мамою вперше переступив поріг “дев’ятої” школи — нині вже гімназії.
“Я пам’ятаю, що у Валерія скоро день народження! Постійно його згадую, читаю всі новини про нього, — каже привітно Тетяна Григорівна. До речі, жінка жила поруч зі сім’єю Залужних. — Валерій — з простої родини. Батько працював у військовій частині, а мама — касиркою. Батьки разом з двома дітьми (у Валерія є ще молодший брат) жили в однокімнатній квартирі біля вокзалу, поряд було дві військові частини. Пізніше їм дали квартиру в іншому районі міста, але знову ж таки неподалік військової частини. Звягель називають “містом військових”, тож з ранніх років Валерій бачив людей у формі, у школі любив гратися солдатиками на парті, на перервах малював військових — тож у його майбутньому виборі професії можна було не сумніватися”.
Тетяна Григорівна зауважує, що Валерій Залужний вчився добре, але відмінником не був. “Зате завжди був дуже акуратний, мав охайні зошити, чистий одяг. Валерій ніколи ні з ким не конфліктував. Батьки добре його виховали”, — каже вона.
У класі Валерія Залужного було 42 учні, один з них — напівсирота. Вчителька згадує, що Валерій приносив однокласникові їжу з дому або віддавав порцію шкільного обіду. Такий добрий був!
За словами співрозмовниці, молодший брат Валерія теж військовий.
“Кажуть, що й старша донька Валерія пішла шляхом батька. Родина військових, — мовить пані Тетяна. — Коли Валері дали звання генерал, мені зателефонував онук, який працював з ним у штабі. Відгукувався про Валеру позитивно. Казав, що Залужний дуже добре ставиться до людей, з ним легко спілкуватися. Дуже пишаюся своїм учнем — сьогодні він захищає нашу державу, фактично, живе не для себе, а заради нас”.
Валерій Залужний стежить за життям рідної школи. З нагоди сторічного ювілею навчального закладу передав у подарунок картину з бурштину. На ній зображена мапа України та міститься пам’ятний напис “Від Головнокомандувача ЗСУ до 100-ї річниці заснування рідної школи”. А на офіційній сторінці гімназії у фейсбуці Головнокомандувач досі ставить уподобайки.
“ЙОГО ВЕЛИКА ПЕРЕВАГА — ОСВІЧЕНІСТЬ”
З 16 до 19 років Валерій Залужний навчався у машинобудівному технікумі (тепер політехнічний фаховий коледж) за спеціальністю “технічне обслуговування: ремонт сільськогосподарського обладнання”. Прийшов зі школи з балом 3,9, а закінчив із відзнакою.
Броніслав Пекарський, який викладав Головнокомандувачу технічну механіку, каже, що Валерій Залужний виділявся серед інших студентів.
“За 43 роки викладацької діяльності у мене було багато студентів, але Залужного пам’ятаю дуже добре, — стверджує Броніслав Генріхович. — Спокійний, врівноважений, з почуттям власної гідності. Був дружнім до студентів, вихованим до викладачів. Мій предмет доволі складний і вимагає серйозної математичної підготовки, знання багатьох суміжних предметів, але Валерій давав з ним раду на відмінно. Він був одним з найкращих студентів у групі — уважний, допитливий, старанно виконував усі завдання. Технікум закінчив із відзнакою”.
Фото з архіву співрозмовника
Попри успіхи в навчанні, здібний хлопець вирішив присвятити своє життя військовій службі.
“Те, що він хотів бути військовим, знали всі, але щоб дійшов до такого рівня! Вважалося, що генералом може стати син генерала, а тут хлопець з простої сім’ї став військовим номер один у державі, — каже з гордістю пан Броніслав. — Я стежив за його кар’єрним зростанням. Так, після технікуму він вступив на загальновійськовий факультет Одеського інституту Сухопутних військ, який закінчив з відзнакою. Після цього Валерій пройшов усі щаблі військової служби.
Коли його призначили командиром 51-ї Волинської окремої механізованої бригади, то він став наймолодшим командиром бригади в ЗСУ! Серед іншого був начальником штабу — першим заступником командувача військ оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних сил України, заступником командувача військ оперативного командування “Південь”, командувачем військ оперативного командування “Північ”.
Валерій часто обіймав посади начальника штабу, а це ж мозок усього! Це і планування, і контроль виконання — дуже важлива посада. Щиро кажучи, коли дізнався, що його призначили Головнокомандувачем ЗСУ (27 липня 2021 року. — Авт.), я дуже зрадів. Беручи до уваги весь шлях, який пройшов Валерій, Президент зробив правильний вибір”.
Цікавлюся, що ж, на думку викладача, допомогло Залужному стати тим, ким він є.
“Передусім — його інтелект. Валерій Залужний — високоосвічена людина. У нього чотири вищі освіти. У 2020 році він закінчив магістеріум Острозької академії за спеціальністю “Міжнародні відносини”. Тепер дипломатична освіта допомагає йому у спілкуванні з іноземними колегами. Також у його кар’єрі відіграли неабияку роль наполегливість, порядність, неймовірна сила волі й витримка. Погодьтесь, нелегко відправляти тисячі людей на фронт, усвідомлюючи, що не всі повернуться. Адже це війна...”
ПРАЦЬОВИТИЙ І ІЗ ЗАЛІЗНОЮ ВОЛЕЮ
“Вміння приймати рішення, відповідати за них і вимагати цього ж від підлеглих — одна з головних особистих якостей Валерія Залужного, — вважає Дмитро Снєгирьов, військовий експерт, співголова ГІ “Права справа”. — Він повністю ламає стереотипи “совкової армійської школи”, коли догмою було те, що командир завжди правий. Натомість він навіть вимагає від своїх підлеглих певної автономії у прийнятті рішень і відповідальності за них. Також вражає його працьовитість. Люди з його кола спілкування кажуть, що він працює по 18 — 20 годин, особливо так було в перші місяці повномасштабного вторгнення”.
Свою залізну волю і рішучість Головнокомандувач також проявив на початку повномасштабного вторгнення.
“Залужний відстоює свою позицію. Це було яскраво продемонстровано тоді, коли саме Головнокомандувач, згідно з повідомленням у ЗМІ, став на перешкоді підриву мостів через Дніпро, — провадить експерт. — Варіант підірвати всі київські мости свідчив про загальну паніку на той момент, але Залужний вважав, що це буде зрадою українців на лівому березі. Саме він не допустив цього, що в подальшому дало можливість здійснити успішний контрнаступ і звільнити наші території. Якщо б не було мостів, то перебіг подій міг би бути зовсім іншим”.
Дмитро Снєгирьов також підкреслює беззаперечний авторитет Залужного серед українських військових.
“Невипадково росіяни спробували розхитати ситуацію з так званим пораненням чи навіть ліквідацією Валерія Залужного. Вони чудово розуміли, що авторитет цієї людини серед військових настільки високий, що такі факти могли б серйозно позначитися на подальшому перебігу бойових дій, — каже експерт. — Залужний сам пройшов усі кар’єрні сходинки в армії. Він чудово розуміє настрої військових, їхні проблеми, і допомагає їх вирішити. Ось нещодавно Залужний пожурив одного військового у соцмережі за те, що той не одягнув бронежилет — так по-батьківськи. Дякувати Богу, що у нас є Залужний”.
"ВІН НАМ — ЯК БАТЬКО"
Поки окупанти поширювали фейки про знищення Головнокомандувача ЗСУ, Валерій Залужний відвідав весілля офіцера Максима Алєксєєва та Катерини Поліщук і особисто розписав молодят у РАЦСі.
Фото з архіву співрозмовника
"Він — неймовірно щира і чуйна людина. Дуже мудрий, виважений і має прекрасне почуття гумору, — розповідає Максим. — У РАЦСі Валерій Федорович був для нас як батько,і часто згадував своїх дітей. Цю турботу було видно в його очах. Кожне його слово, кожна порада має величезну цінність. Тому коли він говорив промову чи просто спілкувався з нами, я все уважно слухав”.
Фото з архіву співрозмовника
Максим також зауважує, що Валерій Залужний має величезний авторитет серед військових.
"Його стиль командування -- виважений, він завжди готовий вислухати іншу точку зору, — каже офіцер. — Залужний вміє слухати і чути, водночас є твердим у своїх рішеннях, завжди готовий за них відповідати. Пишаюся, що служу під його керівництвом".
Політтехнолог Сергій Гайдай зауважує, що є “реальний” Залужний, і медійний.
"Медійний Залужний має три складові, які сприяють його популярності. Перша — це “магія” його посади. Громадськість завжди цікавилася б головнокомандувачем, який тримає оборону країни в час війни.
Друга складова — це його зовнішній образ. Валерій — щирий український хлопець, який сам піднявся. Він має природну привабливість, чарівну усмішку та добрі очі. До нього ставляться як до "свого хлопця", душі компанії, дуже людяного і здатного підтримати солдата по-батьківськи. Третя складова — це витримка інформаційного балансу. Він не роздає десятки інтерв’ю. Залужний рідко виходить у медійний простір, але влучно.
Якщо ж говорити про "реального" Залужного, то люди, які особисто знайомі з ним, стверджують, що він — великий патріот. Та й на відміну від багатьох командирів, які пройшли радянську військову школу, він береже і поважає своїх солдатів”.
