Попри неодноразові заяви заступниці міністра оборони з питань цифровізації Катерини Черногоренко, що “бігати повинні дані, а не люди”, на практиці це, на жаль, не працює. У цьому на власному гіркому досвіді переконався житель Закарпаття.
У червні цього року чоловіку встановили ІІІ групу інвалідності та внесли дані у відповідний реєстр Міністерства охорони здоров’я. Він сподівався, що ТЦК візьме дані з реєстру, тому й не повідомив військкомат у семиденний строк, як цього вимагає закон. А коли через місяць звернувся в обласний ТЦК та СП, то його оштрафували на 17 тисяч гривень за порушення правил військового обліку. Закарпатець намагався оскаржити це рішення в суді. Але Феміда виступила не на його боці і залишила постанову про накладення штрафу в силі.
У своєму вердикті Ужгородський міськрайонний суд зазначив, що в законі “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів” є перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують відповідну інформацію, але Міністерство охорони здоров’я в цей список не внесено. А до Пенсійного фонду чи органів соціального захисту, з реєстрів яких ТЦК міг би почерпнути відкриті дані, чоловік для призначення пенсії або соціальних виплат не звертався. Тож у даному випадку норма КУпАП стосовно того, що ТЦК не може оштрафувати особу, якщо є можливість одержати відповідні дані з інших державних реєстрів, — не працює. Бо налагодити електронний обмін між реєстрами стосовно осіб з інвалідністю поки що не вдалося.
У дещо іншій ситуації опинився мешканець Житомира, якому встановили І групу ще в 1996 році. Після набрання чинності нового закону про мобілізацію в травні цього року він як законослухняний громадян прибув у колісному кріслі до ТЦК, щоб уточнити свої дані й одночасно знятися з військового обліку, оскільки в застосунку “Резерв+” не міг цього зробити. Однак співробітник ТЦК відмовився прийняти документи, мотивуючи тим, що замість особи з інвалідністю І групи їх повинна принести довірена особа з нотаріально засвідченим дорученням. Лише через три години після численних консультацій з юристами та дзвінка на “гарячу лінію” обласного ТЦК документи прийняли й вибачилися.
— Військовозобов’язані з інвалідністю — це категорія, яка потребує особливого підходу, — коментує Тарас Боровський, військовий юрист. — Адже не всі вони мобільні й за станом здоров’я часто не можуть годинами простоювати в чергах у ТЦК, аби уточнити чи оновити дані. Завдання електронного обігу між реєстрами якраз і полягає в тому, щоб спростити цим людям життя. У законі “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів” є перелік державних органів, від яких держателі Реєстру одержують інформацію в електронній формі. Однак у цьому списку справді чомусь немає Міністерства охорони здоров’я. А Міноборони не поспішає цифровізувати обмін даними для цієї категорії людей. Відтак особа у разі встановлення інвалідності має самостійно прийти до ТЦК протягом семи днів, бо в іншому разі їй випишуть штраф і оскаржити його буде досить важко.
— Чому?
— Бо обов’язок повідомити про зміну своїх облікових даних, зокрема про стан здоров’я, передбачений законом “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку” ще від 30 березня 2021 року. А також — Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабміну №1487 від 30 грудня 2022 року. Але при ухваленні рішень суди часто не вникають у ситуацію. За сухими нормами законів вони просто не бачать конкретної людини. На мою думку, стосовно чоловіка із Закарпаття варто було б скасувати постанову ТЦК про накладання штрафу як таку, що несе в собі надмірне покарання за малозначністю правопорушення. Адже за станом здоров’я чоловік не підлягає мобілізації, відправити на службу його можуть тільки з добровільної згоди. А призначений у такому великому розмірі штраф — досить великий фінансовий тягар для особи з інвалідністю, котрій, вочевидь, потрібно витрачати ще й чималі кошти на придбання медикаментів.
— Суд ухвалив завідомо неправосудне рішення, — додає Ростислав Кравець, правозахисник. — Адже про призначення чоловікові групи інвалідності ТЦК мала б сповістити медико-соціальна експертна комісія (МСЕК). Громадянин не повинен нести відповідальність у випадку проблем з документообігом усередині державних установ. Про це неодноразово наголошував Верховний Суд. У цьому випадку міськрайонний суд фактично толерував бездіяльність представників ТЦК і намагався відгородити їх від кримінальної відповідальності за перевищення влади чи службових повноважень.
— Постанову про притягнення людини до відповідальності за неоновлення військово-облікових даних можуть скласти лише після того, як працівник ТЦК перевірить, чи міститься ця інформація в інших реєстрах, — зауважує юрист Сергій Старенький. — Ще в червні заступниця міністра оборони з питань цифровізації Катерина Черногоренко анонсувала, що найближчим часом оборонне відомство роз’яснить, які відомості є у реєстрах, а яких бракує. Однак до цього часу інформації не оприлюднено. Немає чітко прописаного алгоритму дій, за яким працівник ТЦК має перевіряти дані про особу в реєстрах, хто має контролювати процес і яку відповідальність передбачено за бездіяльність. Цим і користуються недобросовісні співробітники ТЦК, які замість того, щоб надіслати запити у відповідні реєстри чи самим пошукати у них інформацію, ставлять галочку про відсутність даних і на підставі цього притягують військовозобов’язаного до відповідальності. Та й, скажу відверто, далеко не всі співробітники ТЦК мають достатні навики роботи з комп’ютером, аби знайти необхідну інформацію. А за кожним їхнім промахом — людські долі.
Також зауважу, що інформація про стан здоров’я людини конфіденційна і захищена законом. Аби її отримати чи передати третім особам, потрібно, щоб людина сама дала на це згоду або треба мати відповідне рішення чи ухвалу суду. Щоб не ускладнювати життя чоловікам з інвалідністю збиранням довідок і документів, як на мене, простіше було б вилучити їх з військового обліку, позаяк більшість з них і так не підлягають мобілізації. Це зменшило б навантаження на працівників ТЦК. Адже в Україні проживає приблизно три мільйони осіб з інвалідністю, 53% з яких — чоловіки. На вирішення цієї проблеми якраз і спрямований законопроєкт №11219 щодо особливостей військового обліку осіб з інвалідністю (зокрема з дитинства) І та ІІ груп, який поданий до парламенту ще в квітні цього року. Однак він досі так і не розглянутий. Це призводить до того, що людей з інвалідністю змушують регулярно оновлювати свої дані й викликають повістками в ТЦК. А якщо вони цього не зроблять, то штрафують.
