— Втрати Росії після нападу на Україну наближаються до 100 тисяч військових. Це колосально велика кількість. Таких втрат у них не було ще від Другої світової війни,— каже Петро Черник, військовий експерт. — І що важливо: наші ЗСУ ліквідували серед цього чимало генералів.
— Кого саме вдалося ідентифікувати?
— Зокрема, у відкритих джерелах знаходжу, що перший у цьому переліку — заступник командувача 41-ї армії Центрального військового округу Росії генерал Андрій Суховецький. Досвід у нього був чималий: воював в Абхазії, Сирії, Чечні, мав медаль “За повернення Криму”. Його вважали одним з найбільш титулованих російських генералів. Поховали Суховецького 5 березня у Новоросійську.
Також у цьому списку — начальник штабу і перший заступник командувача 41-ї армії Центрального військового округу Росії, який був ліквідований ЗСУ під Харковом на початку березня. Очолювана ним 15-та мотострілецька бригада свого часу брала участь у бойових діях на Донбасі, його теж нагороджено медаллю “За повернення Криму”.
11 березня 2022 року під Маріуполем загинув командувач 29-ї армії Східного військового округу Росії генерал-майор Андрій Колесников, який командував військовим парадом на російській базі Хмеймім у Сирії з нагоди 9 травня.
Генерал-майора Андрія Симонова наша армія ліквідувала наприкінці квітня під Ізюмом унаслідок вогневого удару по передовому командному пункту 2-ї гвардійської загальновійськової армії РФ.
Ще одним “двохсотим” став генерал-майор Роман Кутузов, який був начальником штабу, першим заступником командувача 8-ї гвардійської загальновійськової армії Південного військового округу. Цей високопоставлений російський воєначальник був ліквідований 5 червня у селищі Миколаївка біля міста Попасна Луганської області.
Також у районі Попасної ліквідовано Канамата Боташева, військового льотчика-снайпера, генерал-майора.
У липні внаслідок удару по базі російських військових у Новій Каховці загинули 150 осіб. За словами голови Одеської обласної військової адміністрації Сергія Братчука, тоді загинув і начальник штабу 22-го армійського корпусу ЗС РФ (в/ч 73954, Сімферополь) генерал-майор Насибулін.
І, я певен, цей список можна продовжувати.
— Чому такі високопоставлені офіцери наражаються на небезпеку, наближаючись до поля бою?
— Не треба думати, що Російська Федерація не шкодує своїх генералів. Це не так. Річ у тім, що сама система армії ворога побудована на єдиноначальності, там важлива роль особи. В російській армії молодші командири бояться приймати рішення. Командир роти доповідає командирові батальйону, той — командиру бригади. І навіть комбриги не наважуються на самостійні рішення, тому генерали змушені виїжджати на передову, аби приймати ці рішення. І тут гинуть.
Другий момент — у російської армії погано працює розвідка, оцінка поля бою, тож і через це генерали повинні бути на передових позиціях, щоб чітко розуміти, що там відбувається.
