Кабмін схвалив експериментальний проект відбудови Каховської ГЕС, повідомив прем’єр-міністр Денис Шмигаль. За його словами, на першому етапі буде спроектовано всі інженерні конструкції, підготовлено потрібну для відновлення базу. Другий етап — будівельні роботи — розпочнеться після деокупації територій.
За підрахунками спеціалістів, відбудова Каховської ГЕС коштуватиме близько мільярда доларів. Але чи не зарано говорити про такі плани й витрачати сьогодні гроші на проектування? І чи доцільна така відбудова? Це обговорюємо з Геннадієм Рябцевим, фахівцем із державної політики у паливно-енергетичному комплексі, Юрієм Корольчуком, експертом Інституту енергетичних стратегій, Андріаном Прокопом, експертом програми “Енергетика” Українського інституту майбутнього, та Олегом Попенком, директором ГО “Центр сприяння реалізації енергоефективних та екологічних проектів”.
— То чи варто відбудовувати Каховську ГЕС?
● Г. Рябцев:
— Насамперед треба буде відновити Каховське водосховище, без цього неможливо буде в подальшому вести сільське господарство на територіях Запорізької, Херсонської, Дніпропетровської та Миколаївської областей. Це водосховище потрібне і для відновлення роботи всього Дніпровського каскаду гідроелектростанцій.
Що ж стосується відбудови ГЕС, то все залежатиме від подальших планів щодо забезпечення енергією півдня країни. Базової потужності в регіоні достатньо, зокрема, для забезпечення роботи великих промислових підприємств — їм потрібна електроенергія в однаковій кількості щогодини, щодня й впродовж року. Ці потреби перекривають АЕС — вони не змінюють потужності.
Тоді як маневрової потужності замало, а вона потрібна для забезпечення енергією домогосподарств, які споживають енергію нерівномірно. Власне таку генерацію забезпечують ГЕС та ТЕС.
Каховська ГЕС була однією з найменш потужних в Україні. Але якщо інших варіантів не буде знайдено, можливо доцільно буде відновити станцію. Бо навіть її встановлена потужність 335 МВт не буде зайвою.
— Деякі фахівці кажуть, що для забезпечення потреб регіону у воді можна відновити закинуті артезіанські свердловини — це швидше й дешевше. Хіба не так?
● О. Попенко:
— Завдяки свердловинам можна забезпечувати водою приватні домогосподарства, але не перекривати потреби великих сільськогосподарських підприємств. 70 років тому, коли збудували Каховську ГЕС, одним з напрямів потреб, які вона покривала, була подача води до Криму. Тож після перемоги це питання потрібно буде вирішувати одним з перших. А для цього знадобиться Каховське водосховище.
— Наскільки економічно обгрунтована відбудова Каховської ГЕС? I чи багато часу на це може знадобитися?
● Ю. Корольчук:
— Два роки, про які каже прем’єр Шмигаль, — нереалістичний термін! За цей час можна провести лише підготовчі роботи, збудувати дамбу й наповнити водосховище. Але після завершення війни спершу потрібно буде провести розмінування регіону. Крім того, гостро стоятиме питання фінансування. Тож від нинішнього часу до побудови ГЕС може знадобитиси до 10 років.
● О. Попенко:
— Спершу потрібно буде провести технічне обстеження (а це можна буде зробити після деокупації). Наразі вкрай важко припускати, коли саме, за який час і за яку ціну можна буде відновити цю ГЕС. Але, вочевидь, спорудження такого об’єкта може обійтись у більш як мільярд доларів.
— А чи є альтернативи?
● А. Прокіп:
— До повномасштабного вторгнення Каховська ГЕС виробляла менш як 1 відсоток потужності в енергосистемі країни. А от водосховище, яке живило ГЕС, подавало як питну воду, так і технічну для індустріальних підприємств. Тож, аби вирішити питання з водопостачанням у регіоні, відновлювати водосховище доведеться.
Лише після того теоретично буде сенс будувати ГЕС. Термін будівництва таких об’єктів у середньому становить сім-десять років. А головне, їх проектують з розрахунком ефективної роботи протягом багатьох десятиліть. Постає питання: якими будуть технології та собівартість акумуляції електроенергії через, скажімо, 50 — 80 років? Адже саме на такий час експлуатації розраховують роботу ГЕС.
Уже нині у світі велику ставку роблять на водневі технології. Є припущення, що згодом воднева акумуляція енергії падатиме в ціні. Тож якщо невдовзі ці технології стануть конкурентоспроможними, який сенс відбудовувати ГЕС?!
