Як почуваються інфіковані на ранніх стадіях хвороби, у якому разі відбувається госпіталізація, які ліки призначають пацієнтам? Розповіді — з перших уст.
“ДУМАЛИ, ЩО ОТРУЇЛИСЯ”
30-річна українка Ірина Ігнатьєва живе в Лондоні. Заразилася майже два тижні тому. “Спочатку ми з чоловіком подумали, що отруїлись, — каже Ірина. — Але слабкість, нудота минули, а через два дні знову стало зле, температура стрибала від 36,5 до 37,5. Дуже боліли м’язи, особливо шия. На 3 — 4-й день почався сухий кашель. У жодній з аптек я не знайшла парацетамол. Збивала температуру клізмою та голодуванням.
На 8-й день температура знову підвищилася — з 37,5 до 38. Не могла спати. Відчувала озноб, сильне серцебиття. Здавалося, наче в легенях є щось зайве. Робила 3 — 4 короткі вдихи й один великий”.
Тоді Ірина виклика ла “швидку”.
“Лікарі приїхали у захисних костюмах, масках. У спеціальних пакетах мали маски для нас, одразу їх нам надягнули. Поміряли температуру, тиск, послухали легені, а також перевірили кисень у легенях. Сказали, що він на рівні — 98%, а тому я не в групі ризику.
Узяли мазки з горла, наступного дня перетелефонували й підтвердили діагноз — коронавірус”, — каже українка. Ірину залишили на лікування вдома.
“Дозволили пити ібупрофен для зниження температури, бо саме цей препарат мені раніше допомагав. Нині з усіх симптомів залишилось тільки запаморочення”, — каже жінка.
Ірина лікуватиметься вдома ще місяць. А після цього піде перевіряти легені. Бо медики кажуть, що в усіх, хто перехворів, виникає фіброз — ущільнення сполучної тканини з появою рубцевих змін у різних органах.
Ірина Ігнатьєва захворіла у Великій Британії.
“ЖАХЛИВО БОЛІЛО ТІЛО, НІБИ ВСІ КІСТКИ ЗЛАМАНІ”
Ярослава Вишневська з Ужгорода працює медсестрою у реанімаційному відділенні лікарні Humanitas Gavazzeni італійського міста Бергамо (Ломбардія). 9 березня у 46-річної жінки виявили інфекцію. “Перші симптоми почалися 8-го. Уранці я відчула сильну втому. Наступного дня температура була 37,5, — розповідає Ярослава. — Я випила парацетамол, вийшла на роботу в другу зміну. Доки їхала у лікарню, ставало гірше.
Усім працівникам, які заходять у відділення інтенсивної терапії, вимірюють температуру. У мене зафіксували 38,7. Сумнівів, що це коронавірус, не було”.
Ярославу відправили до приймального відділення швидкої допомоги. “У мене взяли аналіз крові та поставили крапельницю для того, щоби понизити температуру, яка піднялася до 39-ти. Одразу після цього я поїхала додому на самостійне лікування”, — каже жінка.
Вона пила багато води, чаю, їла фрукти, щоби підняти рівень вітаміну С. Коли була висока температура, понижала парацетамолом.
“П’ять днів я мала дуже високу температуру (38,3 – 38,7). Жахливо боліло тіло, ніби всі кістки зламані, — продовжує Ярослава. — Знеболювальні перестали допомагати. Через 4 дні температура опустилася до 37,5. Після 18 березня мені стало набагато краще. Нині почуваюся здоровою”.
У чоловіка пані Ярослави розвинулась важка форма хвороби. “Він задихався, але в “швидку” я не дзвонила, бо знаю, що місця в лікарні нема, — розповідає жінка. — На п’ятий день дуже високої температури лікарка по телефону призначила йому курс антибіотиків. Після цього стало краще”.
“Я ВТРАТИЛА НЮХ ТА СМАК”
40-річна українка Лариса отримала позитивний результат тесту на СОVID-19 минулого тижня. Жінка — на сьомому місяці вагітності. Це буде її перша дитина.
“Коли почалася епідемія в Італії, я не виходила з дому. Але мій чоловік працює у лікарні, — розповідає Лариса. — Третього березня вранці мене стало турбувати горло. Під вечір температура підвищилась до 38 градусів”.
Жінка зателефонувала до сімейного лікаря, той порадив приймати жарознижувальне. Проте легше не ставало.
“Їхати до лікаря заборонено, адже місто — на карантині. Мені постійно хотілось кашляти, але не вдавалося. Пекло в грудях, — каже Лариса. — Під вечір почало лихоманити, виділялась мокрота. Через декілька днів я втратила нюх і смак. Від води нудило. Через три дні мені призначили антибіотики для дихальних шляхів, зазначені у рекомендаціях ВООЗ. Проте від них я стала блювати, довелося призупинити лікування”.
Жінку турбував біль у м’язах, важко було навіть перевернутись у ліжку. “Мене записали на здачу аналізів, — каже Лариса. — Гінекологиня відправила у сусіднє місто Лоді, бо в нашому вже зачинили лікарню, приймали людей тільки на вулицях у наметах. Ультразвукове дослідження показало, що з легенями все добре. Госпіталізувати мене не могли, тому довелось їхати в місто Павія. Там при лікарні діє Інститут інфекційного дослідження, де працюють вірусологи, інфекціоністи та генетики”.
У пацієнтки взяли чотири зразки слизу із носоглотки, горла, вагінальний та ректальний — на СОVID-19. “У мене на той момент був 27-й тиждень вагітності, попередили, що можливі штучні пологи”, — каже Лариса.
Про діагноз жінка довідалася наступного дня. “Інфекцію знайшли завдяки дослідженню слизу з носа, вагінальний тест був негативний. Дитині вірус не передався”, — розповідає жінка.
Лариса підписала контракт із клінікою, погодившись дозволити лікарям дослідити на ній дію вірусу при вагітності. “Фахівці хочуть вивчити, чи передається хвороба малюку з материнської крові, молока, плаценти та генетичного матеріалу”, — каже вона.
Нині українка перебуває в індивідуальній палаті. Цілодобово їй ставлять крапельниці, які зміцнюють імунітет, вона вживає вітаміни, протеїни, п’є багато води.
“Почуваюся краще, хоч дихати ще важко”, — каже Лариса.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також історію українського пенсіонера, чому для людей похилого віку з артеріальною гіпертензією коронавірус — дуже небезпечний
