Закарпатець Ярослав Чепа оголосив у Чехії, де живе вже 16 років, акцію протесту через свавілля фірм-посередників із найму працівників та недобросовісних роботодавців, які часто “кидають” українців на гроші.
“Часто зароблене не виплачують саме через шахраїв, — стверджує Ярослав Чепа, засновник ГО “Іноземець — не раб” (чеською — “Сizinec neni otrok”). — Чому так стається? Більшість українців працює у Чеській Республіці за тримісячною робочою візою. Два місяці їм платять без проблем, а коли завершується третій, то відправляють додому, пообіцявши обов’язково заплатити згодом. Проте не роблять цього”.
Пан Ярослав уточнює: якщо заробітчанин був працевлаштований через агенцію з найму, то, ймовірно, завод чи фірма кошти посередникові перерахувала, проте до працівника вони не дійшли. За словами чоловіка, в середньому один заробітчанин недоотримує в Чехії від 18 до 40 тисяч чеських крон за місяць (20 — 45 тисяч гривень)!
В середньому один заробітчанин недоотримує в Чехії від 18 до 40 тисяч чеських крон за місяць (20 — 45 тисяч гривень).
“На знак протесту я оголосив голодування — не їв 134 години, це майже шість діб. Пив лише воду — приблизно 8 літрів щодня, — каже чоловік. — Поставив великий стенд (у місті Добржіші, під стінами заводу “Bobcat”) зі списком прізвищ людей, яким не заплатив роботодавець, поряд розмістив прапори України та Чехії.
Так, мій протест стосувався заводу, що займається виготовленням спецтехніки. Лише за моїми даними, борг підприємства перед заробітчанами сягнув 400 тисяч крон (майже 450 тисяч гривень. — Ред.)! Три місяці завод не давав нам відповіді. Аж після 5 днів мого голодування людям надійшли перші перекази”.
Чоловік пригадує: як тільки поставив крісло та стенд неподалік заводу, відразу приїхала поліція.
“Утім акція була мирною, у рамках закону. Тож поліція просто побажала мені успіху в боротьбі за справедливість, — каже Ярослав Чепа. — Як і пів тисячі людей, з якими я познайомився за ці дні. Багато хто пропонував допомогу — намет привезти (я спав там же, у кріслі), спальник, дехто навіть пропонував їжу. Але я був непохитним, адже така акція — найменше, що можу зробити, аби зупинити це свавілля”.
Нині до громадської організації “Іноземець — не раб” надійшло уже майже 1600 звернень від заробітчан щодо невиплати роботодавцем коштів. Декому після втручання юристів уже перерахували зароблені кошти.
“Навіть якщо заробітчанин повернувся в Україну, у нього залишаються важелі впливу — офіційний договір на роботу, яким передбачена виплата зароблених коштів, — пояснює Ярослав Чепа. — Маючи довіреність, ми робимо офіційне звернення, аби з’ясувати, де ці кошти, чому вони досі не на рахунку працівника... Переважно йдеться про суми в одну-дві тисячі доларів. Хоча є чоловік, якому заборгували аж вісім тисяч доларів!”
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як селевий потік, який зійшов із гір, накрив оселю матері з двома дітьми
