Країна-агресорка знову заблокувала Чорноморську зернову ініціативу. Але тепер ще й руйнує ракетами портову інфраструктуру та зернові термінали України. І погрожує, що будь-які кораблі в акваторії Чорного моря вважатиме потенційними перевізниками товарів військового призначення.
Українська сторона на такі погрози відповіла дзеркально — заявила, що всі судна, які прямують до морських портів РФ та українських морських портів на тимчасово окупованій території, розглядатиме як такі, що “перевозять вантажі воєнного призначення з усіма відповідними ризиками”.
Генсек Організації Об’єднаних Націй, яка є однією зі сторін зернової угоди, Антоніу Гутерріш, спромігся лише на занепокоєння через вихід РФ із Чорноморської ініціативи. Тим часом президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, для якого зернова угода стала іміджевим проектом, закликав Захід піти на певні поступки Росії й пообіцяв обговорити з очільником Кремля “продовження гуманітарного руху”.
За даними Федерації роботодавців транспорту України, через заблокування портів Україна втратила мінімум 10% ВВП, 18 мільярдів доларів валютного виторгу, 500 тисяч робочих місць та 135 мільярдів гривень податків — це зіставно з бюджетом її витрат на освіту або охорону здоров’я.
“Через формат зернової угоди Російська Федерація фактично узаконила “право піратства” на морі та здобула безпрецедентні права на повний контроль за зовнішньою торгівлею суверенної держави в Чорному морі, а також контрольні функції у протоці Босфор, що не передбачені Конвенцією Монтре. Міжнародне співтовариство стало свідком зухвалого піратства в дії і, на жаль, де-факто погодилося з таким станом справ. Тепер країна-агресорка вільно торгує, отримує десятки мільярдів доларів США від морських поставок на зовнішні ринки, що дає змогу купувати зброю і фінансувати агресивну війну проти України. У той же час мирна країна, яка захищає свою незалежність, перебуває в морській блокаді. Така ситуація має відійти в минуле!” — наголосили у Федерації роботодавців транспорту України.
То чи є шанси поновити український експорт продовольства морем? З’ясовуємо у розмові з експертом Національного інституту стратегічних досліджень Іваном Усом, віцепрезидентом Київської школи економіки Олегом Нів’євським, заступником голови Всеукраїнської аграрної ради Денисом Марчуком та експертом з міжнародних питань Олександром Краєвим.
— Чи можливо розблокувати наші морські порти для експорту збіжжя?
● Д. Марчук:
— Україна працює над цим питанням. Перед Міністерством закордонних справ та Міністерством інфраструктури стоїть завдання провести діалог із Туреччиною задля продовження експорту Чорним морем без участі Росії. Ми готові надалі виконувати взяті на себе зобов’язання щодо продовольчої безпеки. Тепер багато залежить від наших міжнародних партнерів. Чи готові вони посприяти нам? Якщо так, то як це могло б відбуватися?
● І. Ус:
— Тривають перемовини, можливо, певні торги. Росія хоче щось отримати за повернення до угоди. Очевидно, наші західні партнери розмірковують над тим, які санкції проти Москви можуть скасувати. Але я не впевнений, що вони підуть на всі поступки, яких прагне Кремль.
Важливо розуміти, що тиск на Росію чинитиме також Китай. Тому що, по-перше, ця країна отримувала 24% товарів за Чорноморською зерновою ініціативою. По-друге, Україна — другий після США постачальник кукурудзи до Китаю. Ми експортуємо до Піднебесної приблизно 30% кукурудзи на місяць, Сполучені Штати — 53%. Коли України не було на ринку кукурудзи, то Китай отримував її від Америки майже на 99%. Китайці не хочуть залежати від США, тому робитимуть усе для того, щоб Росія поверталася до угоди.
Так само варто очікувати тиску з боку Туреччини. Туреччина була третім отримувачем товарів за цією угодою, і ця угода була не останнім джерелом прибутку для неї.
— Чи можливий варіант, коли турецькі кораблі чи інших країн супроводжуватимуть судна з українським зерном?
● І. Ус:
— Не відкидаю, що тривають перемовини між Туреччиною і США, а також іншими союзниками по НАТО стосовно того, чи зможуть вони гарантувати застосування п’ятої статті Північноатлантичного договору в разі нападу на будь-яке зі суден конвою Туреччини, тобто чи вважатимуть це нападом на НАТО.
Туреччина очікує такої заяви від США, щоб використати її для перемовин з Росією, а саме — сказати, мовляв, ви бачите, що можете мати проблеми не лише з нами, а з усім НАТО. Без цієї фрази Туреччина навряд чи захоче гарантувати безпеку зернового коридору.
— Які альтернативні шляхи транспортування продовольства за кордон ми можемо використати?
● Д. Марчук:
— Є річкові порти на Дунаї, залізниця та автомобільні шляхи. Ці напрямки ми використовували й тоді, коли працювала Чорноморська ініціатива. Звісно, тепер на річкові порти буде спрямовано більше уваги. Потенціал річкових портів сягає приблизно 3 мільйонів тонн на місяць. Сухопутний напрямок — залізницею та автомобілями — це ще 1 — 1,5 мільйона тонн.
Щоправда, тут багато залежить від рішення Єврокомісії стосовно “коридорів солідарності” (ЄС організував “коридори солідарності” у відповідь на блокаду Росією українських чорноморських портів ще навесні минулого року. — Авт.). Нагадаю, що до 15 вересня існує заборона на імпорт української продукції до п’яти країн Східної Європи. І це, власне, гальмує сухопутні шляхи.
— Чи вистачить нам потужностей альтернативних напрямків?
● О. Нів’євський:
— Думаю, що так. Цього сезону маємо приблизно 45 мільйонів тонн агропродукції на експорт. Через Дунай може йти 3 мільйони тонн на місяць, залізницею — 1,2 мільйона, автотранспортом — 600 тисяч тонн. Тобто разом — до 5 мільйонів тонн на місяць. Цього загалом достатньо, щоб вивезти 45 мільйонів тонн.
Як на мене, вихід Росії з угоди — це навіть на краще. Останні пів року зернова угода працювала з постійними перебоями, до неї не було довіри. Бо, з одного боку, коридор начебто працював, а з іншого — перевірка суден відбувалася хаотично і дуже довго. За інформацією Української зернової асоціації, простій коштував судновласникам приблизно 30 доларів на кожній тонні. Тому варто робити ставку на альтернативні шляхи.
● І. Ус:
— Пропускна спроможність альтернативних напрямків експорту зерна невисока. Країни ЄС не розраховували на те, що Україна експортуватиме все зерно через них. І навряд чи погодяться тепер розбудовувати інфраструктуру. Бо виникає питання: що робити з нею, коли закінчиться війна?
— Як розцінюєте зусилля міжнародних структур у відновленні зернової угоди?
● О. Нів’євський:
— ООН себе дискредитувала й ніяк на ситуацію не впливає. Я вважаю, що проблему може вирішити Ердоган, якщо матиме для цього якийсь стимул, мотивацію.
● І. Ус:
— На мій погляд, тут важлива позиція США. Якби Штати чітко сказали, що Росія підриває глобальну продовольчу безпеку, якби визнали, що ця країна — спонсор тероризму, то й інші міжнародні інституції діяли б рішучіше. Врешті-решт, США мали би заявити, що розглядають можливості використання своїх військових сил для того, щоб гарантувати продовольчу безпеку, складовою якої є чорноморський коридор. Така позиція провідної країни світу багато би що змінила.
— Наскільки ймовірно, що зернова блокада може стати приводом для бойового зіткнення у морі?
● О. Краєв:
— Як на мене, Москва не готова нині до такого загострення. На це, власне, вказує уточнювальна заява МЗС країни-агресорки. Нагадаю, там повідомили, що міноборони РФ, кажучи про ризик для будь-яких кораблів у акваторії Чорного моря, насправді мало на увазі перевірку підозрілих суден. Фактично росіяни зробили крок назад. Ці погрози — радше інформаційна операція.
Я вважаю, що зернову угоду відновлюватимуть. Але додадуть декілька пунктів, які хоче бачити російський диктатор. Цю інформаційну операцію росіяни влаштували саме задля перегляду Чорноморської зернової ініціативи. Атакувати чужі судна вони із самого початку не планували. Які умови висуватимуть? Найімовірніше, захочуть додати до угоди більше власного експорту — добрив, сільськогосподарської продукції й так далі, щоб самим більше заробляти. Переконаний, що проблему буде розв’язано дипломатичним шляхом.
