Мобілізація у нашій країні триває від початку повномасштабного вторгнення Росії. Щоправда, є низка категорій військовозобов’язаних чоловіків, які, відповідно до закону, не підлягають призову у воєнний час. Серед них — ті, хто має троє і більше дітей, особи, визнані непридатними до військової служби за станом здоров’я або віком, а також — студенти.
Днями з’явилася інформація про те, що винятків може поменшати. Адже парламент нібито планує ухвалити зміни до закону “Про освіту”, заборонивши чоловікам призовного віку (18 — 60 років) вступ до вишів. Мовляв, українські чоловіки стали частіше вступати у вищі навчальні заклади, щоб уникнути мобілізації.
Чи можуть ухвалити такі зміни до законодавства? І чи варто це робити? На цю тему дискутуємо з Ігорем Лапіним, екснардепом, спецпризначенцем, офіцером ЗСУ, Юрієм Березою, командиром батальйону Дніпро-1 НГУ, Дмитром Снєгирьовим, військовим експертом, Ігорем Козієм, експертом з військових питань Інституту євроатлантичного співробітництва, та Ростиславом Кравцем, адвокатом, головою Української незалежної фундації правників.
— Панове, як оцінюєте цю ідею — заборонити чоловікам призовного віку вступати до вишів?
● Р. Кравець:
— Заборона навчатись чоловікам чи обмеження віку вступу до вишів неприпустима. Це образа громадян України! Те, що чоловіки хочуть виїхати за кордон чи вступити в університет тільки для того, щоб уникнути армії, — лише чиїсь припущення. Нагадаю, у березні 2022 року внесено зміни до закону “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, якими заборонено мобілізовувати нардепів. Невже тепер без докору сумління вони можуть відкривати рота і збурювати суспільство такими змінами?
● Д. Снєгирьов:
— Щоб не було спекуляцій, наведу статистику. У 2021 році в Україні налічувалося понад 1 мільйон здобувачів вищої освіти ступенів “молодший бакалавр”, “бакалавр”, “спеціаліст”, “магістр”. Якщо порівнювати ці цифри з 2020-м, то кількість студентів зменшилася на 3,7%. Скільки ж навчалось у 2022- му, вже під час повномасштабного вторгнення? За даними МОН, на 20.12.22 у вищих навчальних закладах налічувалося майже 415 тисяч осіб. Тобто з одного мільйона чисельність студентів скоротилася більш ніж удвічі. То про що ми говоримо? Усі розповіді про те, що чисельність тих, хто вступає у вищі навчальні заклади, зросла і що так чоловіки намагаються уникнути мобілізаційних заходів, як мінімум не відповідають дійсності!
● І. Лапін:
— А я знаю випадки, коли навіть чиновники вступили на навчання, власне, щоб уникнути мобілізації. Причому очевидно, що на стаціонарі вони лише “рахуються”, бо ж далі ходять на роботу! Попри це, не думаю, що в Україні чоловікам заборонять вступати у виші.
— Чому?
● І. Лапін:
— На мою думку, цей фейк поширює Росія, щоб дискредитувати нашу владу. В Росії студентам уже роздають повістки, тож аби відволікти увагу від цього явища, вони запустили таку “диверсію” у нас.
Моя думка така: хлопці віком до 27 років — хай спокійно вчаться! Це ще діти, наш золотий генофонд. Вони будуть відбудовувати нашу країну. Вже й так багатьом попсували плани на життя, зокрема тим, хто вчився за кордоном. Студентам дозволили виїзд, а потім, коли ті приїхали на літні канікули, їх уже не випускали. Дітей повідраховували з іноземних вишів. А чим відрізняється той студент, що за кордоном, від того, що тут?!
Але якщо йдеться про тих, кому, наприклад, 40 років і вони раптом захотіли вчитися, то це для мене — “косарі”. Тож особи, яким понад 27 років, мають йти в університет тільки через військкомат, де їм мають видати довідку про те, що весь цей час вони не ухилялись від мобілізації, не переховувались, а вчасно з’явились і стоять на військовому обліку. От тоді це буде справедливо.
— А чи взагалі реально заборонити чоловікам вступати у виші чи обмежити вік вступу на час воєнного стану?
● Д. Снєгирьов:
— Право на здобуття вищої освіти закріплено конституційно. Якщо хочемо змінювати Конституцію, то питань немає, але доти ніхто не має права порушувати конституційні права та обов’язки громадян України (до речі, змінювати Конституцію під час воєнного стану заборонено. — Авт.). Окрім того, у кожному закладі є встановлені обмеження на кількість бюджетних та контрактних місць. Виші ж не безрозмірні! Тож набрати, наприклад, вдвічі більше студентів, сприяючи ухилянню від призову, технічно неможливо.
Якщо прийняти законопроект щодо заборони чоловікам навчатись, то чим ми будемо відрізнятися від тоталітарної Білорусі, де вже піднімають питання щодо можливості призову студентів до війська? Подібна практика існувала за часів існування тоталітарної радянської системи. Під час війни в Афганістані до лав радянської армії мобілізовували навіть студентів вищих навчальних закладів.
● І. Козій:
— У нас загалом досі немає нормального закону про дії у воєнний час, у тому числі щодо повноважень президента. Є розмиті, загальні фрази, але нічого конкретного. На якій підставі когось можуть обмежити в праві на освіту? Хіба про це йдеться у Конституції? Ні. Шановні народні депутати, зробіть закон, чітко пропишіть, які норми діють під час воєнного стану, а які ні, що можна робити, а що не можна. Чи ми маємо позакривати всі заклади під час війни? Або зробити так, щоб лише жінки мали право навчатися? Такі ідеї абсурдні!
● Ю. Береза:
— Згоден, що заборонити вступати чоловікам у виші чи обмежити вік вступу в Україні нереально. Ми ж не тоталітарний режим, а демократична держава. Окрім цього, нашій країні потрібні фахівці у таких напрямках, як-от ВПК (оборонно-промисловий комплекс — Авт.) для того, щоб підняти військовий потенціал. Водночас вступ у нинішніх умовах має бути максимально публічним, з відкритими конкурсами. Наприклад, університет у цьому році зарахував умовно 15 чоловіків призовного віку. Ректор повинен відзвітувати про них. Допомагати чоловікам уникати мобілізації та ще й за хабарі — неприпустимо. За це має бути суворе покарання.
— Чому ж тоді виникають такі ідеї? Звідки, як кажуть, ноги ростуть?
● Д. Снєгирьов:
— Подібні теми вигулькували під час війни вже неодноразово. Робиться це для того, щоб простежити настрої у суспільстві. Пригадуєте, раніше була інформація щодо можливості отримання повісток у Дії. У суспільстві міряли градус сприйняття такої практики. Напевно, те ж саме маємо й тепер.
Наразі чисельність ЗСУ збільшена до одного мільйона особового складу, чисельність російського угруповання, яке перебуває на території України, за різними оцінками, налічує до 500 000 — 550 000 осіб. Наших сил достатньо для проведення не тільки активної оборони та стримування російських окупантів, а й деокупації української території.
