Військові блогери пишуть про “неоголошений” наступ української армії та визнають, що ситуація для росіян доволі складна.
Констатують успіхи української армії і в американському Інституті вивчення війни. Там вважають, що наступальні зусилля росіян у районі Бахмуту сягли кульмінації. І тепер українські сили можуть вести контратаки на вже ослаблені фланги російських військ.
Разом з тим українське військове командування заявляє, що ворожі війська у Бахмуті близькі до того, щоб опинитись у “котлі”. Мовляв, саме рух ЗСУ із флангів може привести до оточення російського угруповання в місті.
Чого ж очікувати на Бахмутському напрямку далі? Про це — у розмові з військовими експертами Олександром Коваленком та Петром Черником.
— Яке стратегічне значення має битва за Бахмут для України?
● О. Коваленко:
— Бахмут був пасткою для російських окупантів. Але треба розуміти, якою саме пасткою. Це була, так би мовити, пастка тривалої дії, коли росіяни майже рік зосереджували в самому місті та навколо нього велику кількість сил та засобів. Через це стали слабшати їхні позиції на інших плацдармах, зокрема на окупованих територіях Запорізької області та Луганщини.
Тепер ми бачимо, що російські війська добряче знекровлені. Вони не можуть наступати на всій лінії фронту, та й оборону не дуже добре тримають. Власне, ситуація біля Бахмуту на флангах демонструє, що потенціал ворожих підрозділів знизився і вони змушені потроху відступати. Це і є ефект маленького містечка Бахмуту, який тепер впливає на всю зону бойових дій.
● П. Черник:
— Битва за Бахмут ще не завершена. У нас дещо викривлене розуміння процесу. Ми дивимося на Бахмут як на локальну точку війни. Це далеко не так. Бахмут є важливим стратегічним елементом в усьому протиборстві. Ця битва дала змогу винищити колосальну кількість живої сили і техніки ворога (у Бахмуті РФ вже втратила понад 100 тисяч військових. — Авт.), а також перехопити стратегічну ініціативу. Не плутати зі стратегічним переломом — до нього ще доволі далеко.
Бахмут і тепер виконує те завдання, яке можна описати кількома словами — стримування стратегічного наступального потенціалу ворога. Ми почали нав’язувати противникові логіку ведення бойових дій. А це передумови для того, щоб остаточно громити війська РФ.
— Чи справді окупаційні війська можуть опинитися в Бахмуті в оточенні?
● О. Коваленко:
— Перспектива оточення Бахмуту нашими військами вже є. Однак поки що рано про це говорити. Ми тільки розпочинаємо наші контратакувальні дії, поступово просуваємося на цьому напрямку, повертаємо контроль над панівними висотами.
У ситуації, коли фланги під нашим контролем, створити для росіян пастку можна. Адже саме місто лежить у низовині — воно як на долоні. Навіть тепер окупаційні підрозділи, перебуваючи в Бахмуті, потерпають від ударів нашої артилерії.
— Якщо нам вдасться вибити росіян з Бахмуту, як ситуація може повернутися далі?
● О. Коваленко:
— Донеччину я ніколи не розглядав як плацдарм для контрнаступу. Те, що нині відбувається біля Бахмуту, це не контрнаступ. Це — системні контратаки, які дають нам можливість просуватися і повертати території під свій контроль.
Але якщо Генштаб Збройних сил України бачитиме перспективи для того, щоб цей плацдарм перетворити з оборонного в контрнаступальний, то такі дії можливі — зокрема, у напрямку Горлівки, Попасної, Лисичанська і так далі.
● П. Черник:
— Усе йде за нашим сценарієм. Не варто давати противникові готові аналітичні конструкції та висновки. Хай там як, але битва за Бахмут може стати переломною. Не кажу, що вона нею буде, але може.
З цієї битви може початися те, що називають обсипанням стабільності оборони російських окупаційних військ. Однак не поспішаймо піднімати планку позитивного очікування. Битва за Бахмут уже за часовими показниками вийшла далі за битву при Сталінграді, та остаточних передумов для перелому ще немає.
