Микита Попов здобув золоту медаль, змагаючись лівою рукою серед молоді у ваговій категорії до 80 кілограмів. В активі Артема Попова дві срібні медалі на праву руку у ваговій категорії до 85 кілограмів: одна серед молоді та одна серед дорослих. На турнірі також виступав ще один із братів Попових, Давид. Він представляв Україну у ваговій категорії до 90 кілограмів і у змаганні на праву руку посів четверте місце.
“Ми навмисне виступаємо в різних вагових категоріях, щоб не змагатися між собою, — розповідає Давид Попов. — Усі троє важимо приблизно 85 кілограмів. Артема вважаємо найсильнішим, тому поступилися йому місцем у ваговій категорії до 85 кілограмів. Микиті довелося схуднути на п’ять кілограмів. Я важив 86 — 87 кілограмів і ніяк не міг набрати 90 кілограмів, але все одно перейшов у цю категорію, щоб не змагатися проти Артема. Виходить, що виступаю не у своїй ваговій категорії”.
Братам Поповим нині 21 рік, і вони — трійнята. “Ми народилися з інтервалом у п’ять хвилин, — каже Давид Попов. — Називаємо Артема найстаршим, бо він першим з’явився на світ. Після нього — Микита, а далі — я. Між собою ми дуже схожі й навіть не всі знайомі нас розрізняють”.
Брати Попови почали займатися армреслінгом після того, як у школі перемагали всіх однокласників. “Так, наша кар’єра починалася на шкільних партах, — розповідає Давид Попов. — У 15-річному віці спробували позмагатися на обласному турнірі. Одразу показали непогані результати, тому вирішили розпочати тренування. Навіть відмовилися від улюбленого футболу заради армреслінгу. У своїй хаті облаштували тренажерний зал, придбали гирі, гантелі та інше спорядження. І щодня, крім суботи та неділі, тренуємося від однієї до трьох годин. А ще набуваємо сили завдяки фізичній праці. Мешкаємо у селі Сніжків, що на Харківщині, тож часто допомагаємо батькам по господарству. Наша ціль — за декілька років вигравати медалі в більших вагових категоріях — від 100 до 110 кілограмів”.
