Про “зникнення” захисника і нападника після виступів команди на Континентальному кубку з хокею, що відбувалися в Європі, заявив головний тренер Олег Шафаренко.
“Чудово знаю цих хлопців, навіть встиг пограти з ними в одній команді, потім тренував їх, — розповідає екскапітан збірної України Василь Бобровников. — Усіх подробиць, як вони зникли з табору, я не знаю. Відомо лише, що сім’я Благого вже давно живе за кордоном і він хотів з нею об’єднатися. Алексюк нібито говорив колегам, що планує повернутися до України. Чи засуджую їх? З одного боку — так. Бо кожен у час війни має щось робити для перемоги. З іншого — коли бачу списки прокурорів-інвалідів, які нізащо отримують захмарні пенсії, голів МСЕК, що сплять на купах доларів, то розумію, що жити за одними правилами ця країна буде ще нескоро”.
За даними міністерства спорту, від початку повномасштабного вторгнення Україну покинули й не повернулись понад 340 спортсменів. Причому в цьому списку є навіть гравці національної футбольної збірної. Це і Михайло Мудрик, і Артем Довбик, і Анатолій Трубін, й Ілля Забарний. Щоправда, називати їх втікачами уболівальники не поспішають, адже вони грають у провідних європейських чемпіонатах та за національну збірну.
“Втікачі — це велика проблема для профільних асоціацій, — зауважує президент Федерації волейболу України Михайло Мельник. — Нещодавно не повернулись з-за кордону два наші хронометристи, хоч і давали відповідну розписку. Мене вже викликали на килим у міністерство й попередили, що ще один такий випадок і в нашої федерації заберуть статус національної. А це кінець виду спорту, бо жодного фінансування не буде. Якщо ще гравців і тренерів ми залякуємо й стримуємо тим, що в разі втечі не дамо їм дозволу працювати за кордоном, то інструментів, щоб вберегти технічний персонал команд, на жаль, нема”.
