Іван Банзерук вирвав перемогу у срібного призера Олімпіади в Токіо з Німеччини із запасом лише три секунди!
— Їхав туди з одним завданням — перемогти, — каже Іван Банзерук. — Йшов трасою у своєму темпі. У такому ж темпі йшли німець і португалець. Ми весь час трималися разом. За 500 метрів до фінішу я максимально збільшив темп, суперники також. Але наздогнати мене не зуміли. Я на три секунди випередив німця, який у Токіо взяв “срібло” на 50 кілометрах. Португалець трішки відстав, утім на це є пояснення — йому вже 46 років.
— Йшлося легко?
— Саме покриття було ідеальне, жодних претензій. А от погода... Вранці світило сонце, далі на розминці пішов рясний дощ і знову вийшло сонце. На термометрі було плюс 26 — 28 градусів, а комфортна температура для нас — 12 — 13. Парило неймовірно. Якби йшлося про 50 кілометрів чи навіть 20, було б жахливо. А “десятку” я витримав спокійно.
— Скільки учасників було на старті?
— Лише 28 — 16 чоловіків і 12 жінок. Стартували разом, але досить швидко чоловіча компанія пішла вперед. Та Людмила Оляновська показала всім свій клас. Вона минулого року виграла турнір з особистим рекордом і рекордом змагань. А цього — поліпшила свій показник ще на чотири секунди і фінішувала з часом 42 хвилини і 53 секунди. Я ж пройшов дистанцію за 40 хвилин і 37 секунд. Час непоганий, але я робив ставку на перемогу і домігся свого.
— Призові на таких турнірах є?
— Так. Приміром, у “золотій” серії за перше місце можуть дати півтори тисячі доларів, а можуть — і шість тисяч. У “бронзовій” перемоги вимірюються лише декількома сотнями доларів.