На початку війни Олексій Новіков вступив у спецбатальйон і готувався йти на “нульовий рівень”. Але його вмовили поїхати у березні на чемпіонат Європи. Він, без належної підготовки, поїхав і переміг. Також здобув звитягу на “Арнольд Классік”. Тоді всі виграні призові він віддав військовим.
Минуло чотири місяці — і він знову став найкращим. На змаганнях Strongman Classic, які пройшли в Лондоні, наш богатир не залишив жодних шансів суперникам і виборов титул найсильнішої людини планети. Українець набрав у сумі 54 бали, у той час як канадець, який став другим, набрав на 12 балів менше. Хоча сам атлет каже, що в перемогу повірив лише після останньої вправи.
— Коли закінчилась остання вправа з підіймання бетонних куль, саме тоді зрозумів, що я переміг і підтвердив свій статус найсильнішої людини планети, який здобув два роки тому, — розповідає Олексій Новіков.
— Скільки було вправ і з яким результатом ви їх пройшли?
— Вправ було п’ять. Перша — підіймання на швидкість п’ятьох гантелей вагою від 80 до 120 кілограмів кожна. Там я посів перше місце з результатом 38,38 секунди. Щоправда, друга вправа “Геркулес” “не пішла”. В утримуванні колон я посів лише п’яте місце. Далі була “Прогулянка фермера” — це коли тобі в кожну руку дають 150-кілограмовий вантаж і ти повинен пройти якомога більшу відстань за 60 секунд. Я пройшов 63,3 метра, і це був найкращий результат.
Далі була станова тяга, де за 60 секунд слід було максимальну кількість разів підняти 360-кілограмовий вантаж. Я підняв сім разів — і це також перше місце.
— Я так розумію, що до останньої вправи ви підійшли із солідною перевагою над суперниками.
— Ніби так, але якщо б я провалив вправу з каменями, все могло помінятися. П’ять бетонних куль вагою від 120 до 200 кілограмів я підняв на п’єдестал за 25,6 секунди. Це був лише третій результат, але в сумі я став першим із великим запасом.
— Саме на такий результат налаштовувались?
— Я хотів підтвердити статус найсильнішого у світі. Звісно, впевненим у перемозі не був, але все робив задля того, щоб підняти на змаганнях синьо-жовтий прапор.
— Пригадую, у березні на чемпіонат Європи і “Арнольд Классік” ви поїхали фактично з окопів і без підготовки...
— Дотепер не розумію, як я тоді переміг. Напевно, на емоціях. Цього разу мій рідний Київ уже бомблять не так часто, тому я готувався ретельніше. Працював у залі й не відволікався ні на що.
— У соцмережі ви закликали не вітати вас з перемогою, а фінансово підтримувати армію...
— Якщо точніше — загін спецпризначення, у якому я перебував і в якому всі мої друзі. Я скільки можу, стільки грошей туди скидаю. І якщо хтось замість привітання мені надішле хлопцям декілька гривень, це ж буде супер.
— Що далі — відпустка, повернення на військову службу?
— Змагання. У нас якраз сезон у розпалі, а я перебуваю у чудовій фізичній формі. Тож треба ще трохи поїздити по турнірах.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, що буде з курсом долара
