Віцечемпіонами змагання стали Роман Ступенко, Ігор Стоколяс, Вікторія Тарасенко та Єлизавета Болотенко. Лаври переможців дісталися Єві Малишевій, Романові Ступенку, Анні Кучеровій та Арсенові Грігоряну.
“Я сподівалася на перемогу в Італії, — каже Єва Малишева, одна із тріумфаторок змагань. — Все-таки чудово підготувалася, та й досвід чималий маю. Займаюся таеквондо вже вісім років. у секцію потрапила випадково, але мені дуже сподобалося, тому вирішила залишитися в цьому спорті. Особливо імпонують ефектні удари з розвороту ногами”.
Цікаво, що всі спортсмени тріумфували у дисципліні “спаринг”. “Це найбільш контактна дисципліна, яка передбачає живі бої, — розповідає Євген Грицай, наставник з Черкас, який є особистим тренером Єви Малишевої, Романа Ступенка та Ігоря Стоколяса. — У нашому спорті дозволені удари руками і ногами в корпус, але не можна робити кидки та бити нижче пояса”.
Єва Малишева ділиться, що іноді сутички не минають без синців на тілі. “Від цього ніхто не застрахований. Проте найчастіше травмую суглоби і тоді відчуваю сильний біль”, — каже спортсменка.
Анастасія Кравець, особиста тренерка Єлизавети Болотенко, називає успіх представників нашого таеквондо унікальним. “Особливо з огляду на те, в яких умовах ми живемо і тренуємося, — зауважує тренерка. — Мешкаємо у Дніпрі, наше місто, можна сказати, прифронтове. Постійно лунають сигнали повітряної тривоги, літають шахеди. Доводиться втікати в бомбосховища і там продовжувати тренування або ж їх скасовувати. Ось перед турніром через загрози ми скасували аж п’ять тренувань із 12 запланованих. Та всупереч навіть таким реаліям нам вдалося здобути медалі”.
Турнір у Римі зібрав 825 учасників із 14 країн. Враховуючи результати юніорів та молоді, українці здобули загалом 35 золотих, 45 срібних та 29 бронзових нагород. “Синьо-жовті” посіли друге загальнокомандне місце, пропустивши вперед лише італійців, третіми фінішували словенці.
“Могли б вибороти значно більше медалей, якби не війна, — певна Анастасія Кравець. — Ми втратили багато юних талантів, які виїхали за кордон. Дуже боляче бачити, як на міжнародних змаганнях під прапорами Польщі та Німеччини виступають українці, в яких ми вклали сім-вісім років праці. Однак ми їх не засуджуємо, бо це вибір батьків в інтересах безпеки дітей. За нашими підрахунками, близько 40 відсотків наших спортсменів-бійців нині виступають за чужі країни”.
