Україна делегувала туди 24 спортсмени: 13 чоловіків і 11 жінок. У підсумку “синьо-жовті” здобули 12 нагород — по чотири золотих, срібних і бронзових, посіли перше загальнокомандне місце та вкотре довели, що входять в еліту світового боксу.
Чемпіонами турніру стали Тетяна Довгаль у категорії до 60 кілограмів, Раїса Піскун (80 кг), Нікіта Захарченко (75 кг) й Артур Кузьменко (65 кг). Останнього, до речі, організатори визнали найкращим боксером змагань. “Артур вже є триразовим чемпіоном Європи: двічі серед молоді і один раз — серед боксерів до 23 років. І другий рік поспіль виграє турнір у нідерландському Ейндговені, — каже Олександр Кучерявий, особистий тренер боксера. — Загалом на цих змаганнях він провів три бої, пройшов 1/8 фіналу, чвертьфінал, а в півфіналі його суперник не захотів боксувати і знявся. Чому? Не відомо. Тож Артур одразу потрапив у фінал, де зустрівся з ефіопом, що представляє Фінляндію. Хоч суперник був вищий, Кузьменко його впевнено переміг.
За якими критеріями організатори визначають найкращого боксера турніру? Оцінюють техніку, оригінальність, майстерність, артистизм, тобто те, як він поводиться на ринзі. От за цими показниками Артур і виявився найкращим серед решти чемпіонів усіх вагових категорій”.
Турнір Eindhoven Box Cup цікавий тим, що на нього запрошують боксерів не лише з Європи, а й з Азії, Америки, Африки. “Усі мої суперники були з різних континентів, а це — різні школи, стилі боксу. І до всіх треба було підлаштовуватися. Тож я радий, що переміг”, — зауважує Артур Кузьменко.
Українські боксерки вибороли на турнірі п’ять нагород. “Медалей могло бути ще більше, бо на початку змагань кілька наших дівчат програли суперницям у спірних моментах. Ніби й треба насварити чи покритикувати їх, але ж і немає за що. Бо вони показали характер, бились як могли, — зауважує старший тренер жіночої збірної України Роман Семенишин. — Нас судді ніколи особливо не любили, тому я завжди кажу підопічним: боксувати треба так, щоб в арбітрів жодного сумніву щодо тих чи інших моментів не виникало. Цей турнір дуже корисний для нас, бо з початку війни ми не виїжджали за кордон і варились, як то кажуть, у власному соку”.
