Ілля Ковтун, а також його тренерка Ірина Надюк-Горбачова, подали документи, щоб отримати громадянство цієї країни, повідомив головний наставник гімнастичної збірної Хорватії. Для багатьох ця новина стала шоком. Навіть президент НОКу Вадим Гутцайт виявився не готовим до подібного розвитку подій. Однак до цього все йшло.
На початку великої війни Ковтун і його тренерка отримали прихисток у Хорватії. Тамтешня федерація на два місяці вирішила надати українцям усі необхідні умови для життя і тренувань. Однак замість двох місяців вони затримались там на три роки. Ілля знайшов собі дівчину з Хорватії. Водночас його тренерка постійно вела “війну” з Українською федерацією спортивної гімнастики у соцмережах. Лунали звинувачення в обидва боки, конфлікт загострювався і все вилилось спочатку у погрози змінити громадянство, а тепер і в остаточну втрату одного з найкращих спортсменів.
Найзапекліше Ірина Надюк-Горбачова “воювала” з віцепрезиденткою федерації Стеллою Захаровою. Зрештою дійшло до ультиматуму: “або я, або вона”.
“Взагалі не розумію, чому Горбачова накинулась на мене, — каже Стелла Захарова. — Навпаки, я завжди була на її боці, навіть тоді, коли вона скандалила з головним тренером збірної Геннадієм Сартинським. Скільки мільйонів гривень ми виділили Ковтуну та його тренерці на підтримку й різноманітні виплати. Горбачова з Хорватії навіть прислала нам чеки за парковку машини. З бюджету таке не проплатиш, але ми знаходили можливість задовольняти й ці її забаганки. І що ми отримали у відповідь? Шантаж, агресію і підлу, заздалегідь сплановану зраду”.
Відомо, що у 2023 — 2024 роках лише на премії за призові місця на змаганнях Ковтуну та його тренерці з українського бюджету виділили 8,5 мільйона гривень. А якщо додати сюди зарплати, стипендії, оплати закордонних зборів, перельоти, то виходить понад 15 мільйонів гривень. Навіть за європейськими мірками наш спортсмен і його наставниця були доволі заможними.
“Зрозуміло, що проблема не в грошах, а в закулісних конфліктах, — розповідає головний тренер збірної України Геннадій Сартинський. — Для збірної це велика втрата, хлопці переживають. У час війни ми б мали бути згуртованими й одним цілим, а тут таке. Я з Іриною Надюк-Горбачовою не конфліктував, це вона зі мною постійно сварилась. Вона ж була ніким, її вихованці нічого не досягали. Я взяв її на Кончу-Заспу й у неї пішли перші успіхи. Вона навчилась правильно працювати й почала вважати, що далі все може робити сама. Щодо цього й були конфлікти. Не слід відкидати провини й Стелли Захарової. Вона хоче, щоб їй усі кланялись, просили... Людина 45 років тому на Олімпіаді в Москві виборола “золото” в команді серед жінок і тепер вирішила, що найкраще серед усіх розуміється на чоловічій гімнастиці. Ба більше. Всі професійні стосунки вона почала переносити в особисту площину. А Надюк-Горбачова не така, щоб прогинатися.
Чи можна назвати їхній крок зрадою? Називайте це, як хочете. Мені багато разів пропонували змінити громадянство, але я відмовлявся. Коли почалась війна, ми зі збірною теж шість місяців мешкали в Хорватії, але кожен день мріяли повернутись в Україну. І повернулись. А Надюк-Горбачова з Ковтуном не повернулись. Я був проти того, щоб вони жили в Хорватії, бо збірна має готуватись разом. Але закривав на це очі, йшов їм назустріч. От і маємо результат. Чесно кажучи, не знаю, коли Ковтун зможе виступати за Хорватію. Бо зміна спортивного громадянства це досить непроста й тривала процедура”.
Гімнастка Марія Височанська каже, що товаришувала з Ковтуном багато років. “Про якісь проблеми він ніколи не говорив. Тому це рішення стало для мене несподіванкою. Видно, що конфлікти його тренерки з федерацією дійшли точки кипіння”, — зауважує вона.
Для української чоловічої спортивної гімнастики це вже далеко не перша втрата топового спортсмена. У 2012 році нашу збірну покинув Микола Куксенков і переїхав у РФ. Щоправда, через чотири роки він попався на допінгу й перейшов там на тренерську роботу.
