20 років тому про неї дізнався світ. 18-літня Яна Клочкова здобула на своїй дебютній Олімпіаді дві золоті та срібну нагороди. І поставила світовий рекорд, пропливши 400 метрів комплексним стилем за 4 хвилини 33,59 секунди. Згодом вона виборола ще дві золоті олімпійські медалі, поставила 50 рекордів України, здобула 17 перемог на чемпіонатах світу, понад 25 — на чемпіонатах Європи... У ювілейну річницю першої великої перемоги “Експрес” поспілкувався з Яною Клочковою.
— На Олімпіаді у Сіднеї мене мало знали, але й темною конячкою я не була, — розповідає Яна Клочкова. — За рік до змагань здобула свою першу золоту медаль у комплексному плаванні — це було на чемпіонаті світу у Гонконзі. Тож досвідчені спортсмени, тренери дивились на мене з цікавістю.
— Відчували тоді, що готові здійснити справжній подвиг?
— Я не знала, на що здатна. Зазвичай літні Олімпіади відбуваються у серпні, а цю змістили на вересень, увесь графік підготовки поламався. Та і Сідней — це інша півкуля, інший клімат, часовий пояс. Я не знала, як організм пристосується до цих змін.
— Пригадайте, якими були хвилини перед запливом...
— Це був перший день Олімпіади, перша дистанція. Я виходжу до басейну, і мені віднімає мову. Так багато людей на трибунах я ще не бачила!
Річ у тім, що відразу після нашого запливу мав плисти легендарний Ян Торп, тож люди зібралися подивитися на нього. А я не звикла змагатись у такій атмосфері й під таким тиском.
— Що відчули, коли торкнулися бортика першою?
— Я не розуміла, що сталось! А коли до мене підійшов Ян Торп і привітав з перемогою... Вау! Десь тоді почала розуміти, що зробила щось велике. Пам’ятаю, нам перед Іграми спонсори подарували мобільні телефони. Це була моя перша мобілка у житті — і після тріумфу вона не замовкала. Телефонували батьки, друзі, журналісти, спортивні керівники, уболівальники, яких я не знала. Було дуже приємно!
— Якою тоді була підготовка до Олімпіади?
— Це була безперервна робота на межі можливостей. Жодного послаблення режиму, жодних прогулянок з друзями, дискотек. Лише басейн, лише робота. Як я це витримала — не розумію.
— Після перемоги ви отримали солідні суми. За золоті медалі держава заплатила по 50 тисяч доларів, а за срібну — 30. Молодій дівчині 130 тисяч доларів не запаморочили голову?
— Я купила собі авто. І більше з цих грошей тоді майже нічого не витратила. По-перше, тренери і далі тримали мене на короткому повідку. Послаблень у режимі не було. По-друге, розуміла, що таких грошей більше можу і не заробити. Тому ставилась до них ощадливо.
Я розуміла, що таких грошей більше можу і не заробити. Тому ставилась до них ощадливо.
— Ви рахували, скільки медалей здобули за кар’єру? Бо я, щиро кажучи, збився з ліку...
— (Сміється). Я також не можу їх перелічити. Є дуже важливі, як-от олімпійські і з чемпіонатів світу. Є з менш масштабних змагань. Можливо, ви чули, що недавно мою київську квартиру обікрали. Хвала Богу, медалі не взяли.
— А що вкрали?
— Дорогий годинник, який мені подарували на Кубку світу, діамантові сережки... Я дотепер не можу прийти до тями після того, що сталося. Одного з підозрюваних уже затримали і помістили в СІЗО. Ним виявився грузин. Ну не щастить мені з цими грузинами (усміхається). (Батько сина Клочкової, грузинський бізнесмен Леван Ростошвілі, покинув Яну, коли дізнався про її вагітність. — Авт.)
— Що тепер робите?
— Виховую сина. Часто катаюсь між Києвом і Сімферополем — там у мене залишились усі родичі. Хочеться відкрити свою школу і поділитися досвідом з іншими. Може, колись і втілю в життя цю ідею.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, чому "Шахтар" перестав демонструвати високі результати
