Трагедія сталася приблизно о шостій ранку в травні 2013 року на трасі неподалік Львова. Іван Павлів їхав у напрямку Львова на колісному тракторі МТЗ-80 з плугом. Недалеко від села Гамаліївки йому потрібно було звернути ліворуч на польову дорогу. Тракторист переконався у відсутності зустрічного транспорту й повернув. Та коли вже майже завершував маневр, відчув сильний удар в задню частину трактора. На асфальті поруч опинилися мотоцикл Suzuki й двоє загиблих чоловіків.
Експертиза встановила, що водій мотоцикла перебував з нетверезому стані (у його крові виявили 1,0 проміле алкоголю, що в п’ять разів перевищує допустиму норму) і рухався зі швидкістю 154 кілометри за годину, що майже вдвічі перевищує дозволену. Проте слідство звинуватило в ДТП не мотоцикліста, а Івана Павліва. Йому загрожувало від п’яти до десяти років ув’язнення з позбавленням права керувати транспортними засобами до трьох років.
Чоловіка відправили під варту. В СІЗО він пробув шість місяців. І лише завдяки зусиллям адвокатів запобіжний захід вдалося скасувати. Слідство тривало чотири місяці. А далі справу скерували до суду.
“Було цілком очевидно, що Іван Павлів не винен, але державне обвинувачення всіляко намагалося притягнути його до відповідальності й спеціально затягувало розгляд справи, — каже Тарас Вельгош, адвокат. — З ініціативи прокурора було призначено низку додаткових експертиз, повторний слідчий експеримент тощо. Доказів вини Івана Павліва не було, тож суд його виправдав”.
Утім прокурор Анатолій Войценко, який підтримував державне обвинувачення, не погодився з таким вердиктом і подав апеляційну скаргу. Однак суд другої інстанції виправдувальний вирок залишив без змін. Після цього Іван Павлів звернувся до суду, щоб стягнути з держави моральну компенсацію через безпідставне звинувачення у вчиненні смертельної ДТП.
“Після виходу із СІЗО у нього погіршилося здоров’я, зокрема, зір, з’явився біль у спині та суглобах, а весною 2014-го діагностували тяжку невиліковну хворобу, яка потребує стаціонарного лікування декілька разів на рік, — продовжує Тарас Вельгош. — Незаконне перебування під слідством та судом також призвело до порушення його нормальних життєвих зв’язків і вимагало додаткових зусиль для організації власного життя, підтвердження своєї невинуватості у скоєнні злочину та відновлення репутації”.
Суд став на бік Івана Павліва й своїм рішенням стягнув на його користь з державного бюджету 750 тисяч гривень, а з Офісу генерального прокурора — 7500 гривень судового збору.
“По суті, ці кошти мали б стягнути з безпосередніх винуватців, які незаконно хотіли притягнути чоловіка до відповідальності та помістили його до слідчого ізолятора, — зауважує Тарас Вельгош. — Але, на жаль, в Україні немає такого механізму. Тому потерпілі змушені стягувати моральну компенсацію з держави. Отож виходить, що ми з вами спочатку платимо зі своїх податків зарплату тим, хто недобросовісно виконує свої службові обов’язки, а потім ще й компенсацію за їхню неякісно виконану роботу”.
