Знайомтеся, це — багатодітна родина Ревеляків: 48-річна мама Олена, її діти 26-річний Андрій, 25-річний Павло, 23-річний Роман, 16-річний Петро, 15-річна Ірина, 14-річний Микола, 12-річні Маргарита і Дмитро та 9-річний В’ячеслав. Ми зустрілися в селі Нова Гребля на Вінниччині, куди родина переселилася з Донбасу.
Зустріч — у центрі громади, поряд із будинком культури та школою. Олена прийшла із своїми сімома дітьми. А де інші двоє? Виявляється, Роман захищає Україну в ЗСУ, Андрій працює.
Олена Ревеляк розповідає, що жила з чоловіком у цивільному шлюбі на Донеччині. Перед народженням двійнят він її покинув.
“Я не здалася. Народила двійнят і придбала будинок. Мені допомагала моя мама, вона бавила дітей, я тим часом поралась по господарству: в нас була птиця, город, — каже жінка. — З початком великої війни зрозуміли: мусимо все залишити, якщо хочемо бути вільними. Було важко... До квітня ми ще жили на Донеччині, в Покровському районі, та потім вирушили “зеленим коридором” в містечко Синельникове.
Спершу там було тихо і спокійно, а пізніше прилітати стало і туди. Від вибухів у будинку тряслись вікна. Ховатися ніде було. Я зрозуміла, що потрібно виїжджати і звідти... Знайшла оголошення про те, що в селах Вінниччини безплатно дають прихисток. Один чоловік запропонував нам свій будинок у Новій Греблі, ми зібралися і приїхали”.
Від вибухів у будинку тряслись вікна. Ховатися ніде було.
Нова оселя багатодітної родини — простора, чотирикімнатна. Однак будинок — без вигод, кухня занедбана і міститься окремо. Проте багатодітній родині все подобається. Вони кажуть: над головою не літають ракети — і це вже щастя.
Тепер родина дає лад новій оселі та облаштовує обійстя. “Сини допомагають мені з ремонтом, — каже жінка. — Поволі заводимо господарство, вже навіть купили гусенят. Син Андрій, який за фахом кухар-кондитер, допомагає на кухні. Нам двічі на місяць привозять продуктові набори, засоби гігієни. Люди допомагають. Які ж у нас чудові люди!”
Діти далі дистанційно навчаються у спеціалізованій школі-інтернаті. Однак що мене здивувало — у них один планшет на всіх. Кажуть, слухають уроки по черзі. Запитую, що найбільше подобається зі шкільних предметів. “Я люблю малювати”, — каже Ірина. “А мені подобається математика”, — долучається Маргарита.
Найбільше діти мріють, щоб закінчилась війна і вони побачилися зі своїм братом із ЗСУ та бабусею, яка відмовилась покидати рідну домівку. “Ми постійно молимось за перемогу України”, — каже Олена Ревеляк.
