Більше як сто тисяч вподобань у соціальній мережі набрало відео з Ганною Сухобок з містечка Корюківки Чернігівської області. 102-річна бабуся на своєму дні народження разом із гостями пустилася у танок та ще й приспівувала. “Жінки так зненацька підхопили бабусю попід руки, що вона навіть не встигла костурі відкласти набік, — згадує момент забави 58-річна племінниця Валентина Мороз. — Повірте, могла б і без них гарно станцювати!”
У свої літа бабуся Ганна досить активна. Не вміє сидіти без роботи, бо з раннього дитинства звикла невтомно працювати. У школі жінка вчилася лише місяць. А далі — батько не пустив. Сказав, що дівчині негоже науку здобувати, вона повинна прясти, поратися по господарству та менших братів доглядати.
Коли пані Ганні виповнилося 13, її маму на п’ять років посадили у в’язницю за те, що зірвала для сім’ї на колгоспному полі декілька колосків. Тож дівчинка взяла на себе багато домашніх обов’язків: куховарила, прала, город обробляла, братів доглядала...
Вже під час війни пекла хліб партизанам та доглядала для них худобу. У мирний час трудилася на різних роботах у колгоспі. Обробляла буряки, заготовляла ліс, косила, молотила. Очолювала рільничу бригаду. Декілька років працювала на Донбасі — у забої шахти відбирала породу.
Вона двічі була одруженою, але так склалося, що Бог не дав дітей. Першого чоловіка Андрія поховала, коли їй було 60. Через десять років до неї посватався Микола, з яким прожили у парі ще 27 літ. Після його смерті пані Ганна стала жити разом із племінницею Валентиною.
Бабуся ще й досі допомагає обробляти та збирати городину на дачі, куховарити, прибирати у квартирі. Сама посіяла і доглядає на клумбі квіти. Цього року навіть зібралась косити траву. Родичі ледь відмовили бабусю від такої важкої роботи. “Людина повинна постійно рухатися, бо інакше в ній все завмирає”, — каже мені Ганна Сухобок.
За свій вік пані Ганна лише один раз лежала в лікарні — у жінки опухло і сильно боліло коліно. Племінниця каже, що останнім часом бабусі болять ноги, у неї трохи погіршився слух. Зате має світлу пам’ять і хороший зір.
Жінка любить співати, вміло жартує, не проти потеревенити з сусідами. Кожен день виходить на прогулянку. Лягає спати із заходом сонця і не мучить себе дуже раннім прокиданням — інколи може проспати навіть до обіду!
Розпитую про раціон пані Ганни. “Бабуся ніколи не обідає, а лише снідає та вечеряє, — каже Валентина Мороз. — На сніданок у неї зазвичай суп, риба. На вечерю може бути картопля, зелений борщ, пампушки зі сметаною... І обов’язково — кип’ячене або кисле молоко. Хліба їсть дуже мало — за тиждень не більше одного окрайця.
Ніколи не залишає недоїдки. Каже, що так можна втратити свою силу. Гарніри ніколи не їсть у прикуску з м’ясом чи рибою — кожну страву споживає окремо. Влітку здебільшого п’є звичайну воду, а в холодну пору року — різноманітні чаї. До речі, часто просить купити колу — подобається їй цей напій”.
На запитання про секрет довголіття пані Ганна каже: “Серце у мене маленьке, але дуже кріпке, тому так довго й живу”.
“А скільки б ще хотіли прожити?”
“До двісті років!” — усміхається жінка.
Бажаємо вам, пані Ганно, міцного здоров’я і щасливих років життя!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як євреї готуються до зустрічі 5782-го нового року
