Володимир став на захист Батьківщини у липні 2023-го. А вже восени того ж року під час виконання бойового завдання у Кринках захисник зник безвісти. І лише недавно рідні отримали підтвердження, що він загинув.
“Володя був найкращим у світі братом, якому я довіряла всі таємниці, могла розраховувати на його підтримку, — каже сестра воїна Лідія Педченко. — Одного разу він врятував мені життя. Ми тоді бавились взимку біля копанки. А там — тонкий лід, присипаний сніжком. Я провалилась. Мені було шість років, братові — на півтора року більше. Володя не розгубився, мерщій схопив мене за руку й витягнув.
Наша родина жила скромно, тож у 14 років брат пішов працювати на будівництво. Як купував щось на зароблені кошти — завжди ділився. У 2005 році Володя вступив до професійного училища, отримав спеціальність оператора комп’ютерного набору. Але за фахом не працював. Спершу займався будівельними роботами, тоді був підсобником у мережі супермаркетів. А останні роки трудився на Миронівській птахофабриці. Власної родини брат не встиг створити, тому багато часу проводив з батьками та зі мною. Коли 5 років тому помер мій чоловік, Володя ледь не щодня провідував мене і підтримував”.
Із липня 2023 року Володимир Педченко служив у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти на посаді матроса, стрільця-снайпера.
“У брата з дитинства були проблеми із серцем, його навіть на строкову службу через це не взяли. Не знаю, як він пройшов ту ВЛК, — зауважує співрозмовниця. — Воював Володимир на Херсонщині. Важко переживав, коли після першого бою багато побратимів полягло. На жаль, третє бойове завдання стало для нього фатальним. Сталось це 18 листопада в Кринках. Володя з побратимами на човні дістались лівого берега. Коли йшли до позицій, почався артилерійський обстріл. Усі хлопці зникли з поля зору. Наші бійці шукали їх за допомогою дронів, але марно. Понад два з половиною роки ми молилися й чекали на будь-яку звістку, брат вважався зниклим безвісти. На жаль, дива не сталося. Місяць тому нам повідомили про збіг ДНК”.
19 червня 35-літнього Володимира Педченка поховали у Прохорівці на Черкащині, де він народився й мешкав. Рідні створили петицію з проханням присвоїти воїну звання “Герой України”.
“Брат був дуже сміливим, ніколи не відмовлявся від завдань. Боляче, що мій син, якому пів року, так і не побачить свого дядька, а знатиме про його мужність і подвиг лише з розповідей та світлин”, — плаче сестра.
