12 жовтня льотчик Вадим Ворошилов на псевдо KARAYA виконував бойове завдання зі знищення ворожих дронів Shahed-136. За двадцять кілометрів від Вінниці його винищувач МіГ-29 зазнав аварії... Утім пілот, майстерно виконавши завдання, встиг катапультуватися! При цьому — врятувати життя інших людей!
Уламки збитого Вадимом безпілотника зачепили кабіну літака. В останні секунди льотчик робив усе для того, аби скерувати літак якомога далі від населеного пункту. Тільки після того, як це було зроблено, пілот катапультувався, відбувшись незначними травмами. Загалом того дня він знищив п’ять “шахідів”: два — над Вінницею, три — на півдні країни. А за день до того під час масованого ракетного обстрілу майор збив дві ракети рашистів.
“Вадим — випускник Кременчуцького військового ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою 2011 року, мій вихованець, — розповідає Володимир Поляков, голова ГО “Координаційний центр об’єднань ветеранів АТО”, керівник Музею військової історії Кременчука. — Я з дитинства сам марив авіацією, але не склалось, тепер наголошую Вадиму, що він втілив мою мрію в життя. Завжди рівна спина, емоції під контролем — таким він мені запам’ятався. Дуже ним пишаюся!”
Після ліцею Вадим з першого разу вступив до Харківського національного університету Повітряних сил імені І. Кожедуба на льотний факультет.
“Після випуску влаштувався льотчиком-винищувачем Миргородської авіабази й виконував бойові завдання у зоні ООС на винищувачі МіГ-29, — продовжує Володимир Поляков. — Він був начальником служби безпеки польотів. Лише п’ятьом льотчикам дозволили літати вночі, і серед них — Вадим...
У 2021-му виповнилось 10 років після випуску, то він знайшов вільний час і приїхав до нас. Разом із іншими випускниками приніс прапор Кременчука, залишив на ньому свій підпис. На жаль, деяких військових, які були на тій зустрічі, вже нема серед живих”.
За словами Володимира Полякова, минулого року Вадим Ворошилов прийняв рішення піти з авіації, бо багато часу в нього забирали бюрократичні моменти — заповнення документів. Та коли 24 лютого почалось повномасштабне вторгнення, офіцер не зміг бути осторонь. Поновився й став виконувати бойові завдання.
“Вранці 12 жовтня Вадим збив три дрони, після цього — ще два, — каже Володимир Поляков. — Останнього — десь приблизно після дев’ятої вечора над Вінниччиною. І саме у той момент уламки пошкодили кабіну та систему управління літака. В останні хвилини, коли літак почав знижувати висоту і на ходу розвалювався, Вадим прийняв рішення до останнього відводити його, адже бачив під собою населений пункт — Турбів. Лише коли відвів літак, катапультувався. Тобто він думав не за себе, а про те, щоб не було жертв!Не так, як зробив льотчик у російському Єйську...
Він думав не за себе, а про те, щоб не було жертв!Не так, як зробив льотчик у російському Єйську...
Скло посікло Вадиму обличчя. Він, закривавлений, пішки дійшов до найближчого населеного пункту. Прийшов до одного із будинків, назвався і сказав, що він свій. На місце викликали медиків, льотчика забрали у шпиталь”.
Пан Володимир зателефонував своєму вихованцеві — його голос був надзвичайно спокійний.
“Вадим ще й нас заспокоював, що наші пілоти успішно збивають іранські дрони і ми точно переможемо. Бо з неба це видно краще, — усміхається Володимир Поляков. — Через чотири дні після аварії Вадим поїхав у Турбів та попросив вибачення у місцевих жителів за незручності. Уявіть, який він вихований та порядний офіцер!”
Як повідомляють у Командуванні Повітряних сил ЗСУ, генерал-лейтенант Микола Олещук ініціював клопотання про присвоєння пілоту високого звання Героя України. “Ми, коли почули цю новину, не могли стримати сліз радості, — додає Володимир Поляков. — Вадим вартий цієї нагороди!”
