Сміливий, усміхнений та завжди готовий допомогти кожному, хто цього потребує, — так відгукуються рідні та близькі про Павла Цепуха. У перші дні повномасштабного вторгнення він добровільно став до лав ЗСУ. Дістав важке поранення на фронті, дивом вижив, а після лікування знову поїхав на передову. Життя захисника обірвалось 17 листопада 2023 року на Донеччині.
Павло Цепух народився у Харкові. Закінчив професійно-технічне училище за напрямом “технологія виробництва взуття” з відзнакою. “Далі тато проходив строкову службу у хімічних військах. А потім працював на взуттєвій фабриці, де й познайомився з мамою, — розповідає Софія Цепух, донька воїна. — Вони побрались, народилась я. Невдовзі ми з батьками перебрались до Києва. Тато з товаришем займався виробництвом меблів на замовлення”. Зі слів співрозмовниці, великим батьковим захопленням були автомобілі. Йому подобались довгі поїздки машиною. Якщо родина їхала кудись відпочивати, то лише власним авто.
“Це були чи не найкращі моменти життя, які закарбувались у пам’яті, — каже Софія Цепух. — З початком повномасштабної війни тато заявив, що піде добровольцем на фронт, бо країна у біді. Шостого квітня 2022 року він долучився до ЗСУ, служив водієм танка у складі 5-ї окремої штурмової Київської бригади. На початку травня під час обстрілу з ПТРК на Донецькому напрямку дістав мінно-вибухову травму і дивом залишився живий. Одужав — і знову на фронт.
Тато безмежно любив маму. Пам’ятаю, коли він уже був на передовій, вони трохи посварилися. Усіх зворушило те, як батько просив пробачення. Він відправив мамі фото із танком, на якому написав великими буквами “Васильок”. Моя мама — Світлана Василівна, то він часто називав її саме так. Так, йому потім довелося все вимити, але це було дуже мило. Мама навіть розплакалась”.
Останній раз рідні бачили Павла Цепуха 7 серпня. Бійцеві всього на тиждень дали відпустку, і ці дні вони провели в Буковелі. “Батько кожного дня, коли прокидався, казав, що він у раю. Він уперше побачив гори”, — згадує донька воїна.
За її словами, на своє останнє бойове завдання 17 листопада Павло Цепух поїхав з власної ініціативи замість молодого хлопця, бо вважав себе досвідченішим. “Це було в населеному пункті Іванівське на Донеччині. У бою зумів він ухилитися від двох ракет. Перед ударом третьої евакуював дев’ятьох побратимів, а сам повернув танк так, що весь удар прийняв на себе. Татове серце зупинилось миттєво”, — каже донька захисника.
Поховали Павла Цепуха в Києві на Алеї Слави. Його донька ініціювала петицію про надання посмертно мужньому і самовідданому воїну звання Героя України.
Присвоєння звання Герой України (посмертно) ЦЕПУХ ПАВЛО МИКОЛАЙОВИЧ
