52-річний сержант Микола Кава, житель села Копанки, що у Калуській громаді, пішов захищати Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. Служив у 10-й гірсько-штурмовій бригаді “Едельвейс”. Поліг 16 січня 2023 року на Донеччині. А через п’ять місяців на Луганщині загинув його 29-річний син Роман — солдат-навідник 81-ї аеромобільної бригади.
“Микола рано подорослішав, бо його батько потрапив у ДТП та у 40 років отримав інвалідність. Працював на будівництві вже з сьомого класу, — розповідає Анна Кава, мати Героя. — Згодом вступив у Войнилівське професійно-технічне училище, став трактористом-кранівником, відслужив в армії, одружився. У родині народився син Роман. На жаль, сімейне життя не склалося. Чоловік розлучився, поїхав за кордон на заробітки, працював у Португалії та Італії.
На чужині Микола познайомився з другою дружиною — Марією, з якою прожив 20 років, замінив батька її синам, Миколі та Дмитру, а для чотирьох онуків став люблячим дідусем. “Не цурався жодної роботи. Був будівельником, плиточником, ремонтував побутову техніку, любив куховарити, бо працював в італійських ресторанах. Але характер мав твердий”, — каже Марія, дружина Героя.
Коли почалася велика війна, Микола відправив дружину за кордон, а сам пішов на війну. “Мені він казав: “Як я буду втікати чи переховуватися?! Це ганебно. Якщо так усі робитимуть, то ворожі війська будуть у нас під хатою”, — згадує Анна Кава. Воював Герой там, де завжди було гаряче. 10 січня повідомив, що з ним кілька днів не буде зв’язку, бо вирушає з побратимами на завдання. А 16 січня сержант Микола Кава загинув у районі населеного пункту Роздолівка Бахмутського району. Життя відважного воїна обірвав ворожий снаряд. Посмертно бійця нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Його син, Роман, не зміг приїхати на похорон батька, бо був тоді на передовій.
“У першому класі Роман пішов у секцію вільної боротьби. Тренувався спершу у школі, а згодом — у ДЮСШ “Сокіл”. Був дуже наполегливий і старанний, — згадує Леся Майхрич, мати воїна. — Через кілька місяців його вже взяли на змагання. Проте Роман так і не виступив, бо був дуже худий, і не знайшлося спортсмена його вагової категорії”.
З 2006-го Роман Кава вчився у Львівському фаховому спортивному коледжі. Був переможцем багатьох турнірів і змагань, зокрема бронзовим призером чемпіонату України серед кадетів, кандидатом у майстри спорту України з вільної боротьби. У майбутньому Роман бачив себе професіональним спортсменом, та для вступу до вишу йому не вистачило одного бала. Хлопець подався у Калуське професійно-технічне училище №7, навчався на електрогазозварника. Коли закінчив училище, разом з вітчимом трудився на будівництві. А влітку 2015-го поїхав на Схід України, щоб допомогти нашим військовим будувати бліндажі. Матері нічого не сказав, щоб не засмучувати.
“Коли батько пішов на війну, Роман дуже переживав за нього, але цього не показував”, — додає Леся Майхрич. Зрештою у грудні 2022-го Романа мобілізували. Він служив навідником у 81-й аеромобільній бригаді. Побратими кажуть: здавалося, що Роман зовсім не має страху. Боєць загинув 17 червня 2023-го під час виконання бойового завдання. “Частинка мого серця померла з ним, кожен день тепер схожий на попередній, я ніби і живу, і не живу”, — каже мама воїна. Поховали Героя у Калуші на Алеї Слави. А на ДЮСШ “Сокіл”, де тренувався Роман, встановили пам’ятну дошку.
