21 січня Григорій Григор’єв, боєць окремого спецпідрозділу Головного управління розвідки МОУ Kraken, разом із групою вирушив на чергове завдання у тил ворога. Між Соледаром і Бахмутом військові потрапили в оточення. Зав’язався ближній бій, 35-річного Григорія було поранено... На жаль, смертельно.
“Григорій був надзвичайно талановитий спортсмен, — каже Любов Сухарева, його тренерка зі скелелазіння та альпінізму. — І дуже цілеспрямована людина: навчався у політехнічному інституті на відмінно, і при цьому не пропустив жодних зборів. Виконав норматив кандидата в майстри спорту зі скелелазіння, мав другий розряд з альпінізму, здійснив багато сходжень у великих горах, брав участь у марафонських забігах...
Якось Григорій і ще кілька хлопців-спортсменів тренувалися на стадіоні. Перехожі захоплено спостерігали за ними і запитали: “Кого це ви тренуєте?” Я відповіла, що скелелазів. “А таке враження, що спецпризначенців!” — сказали люди.
Хто б міг подумати, що настане час і такі навички Григорію знадобляться на війні... Він не лише був загартований фізично, а й умів працювати з компасом, орієнтуватися на місцевості, читати карту. І в усьому, що робив, прагнув досконалості”.
“До війни Григорій працював у міськдепартаменті, займався проектуванням зелених зон, зокрема парку Шевченка, який після перебудови перетворився на сучасний відпочинковий простір, — каже його молодша сестра Дарія Григор’єва. — Брат горів цієї справою, задля неї здобув другу вищу освіту... Водночас не полишав тренувань та готувався взяти участь у змаганнях із тріатлону Iron Man, що вважаються одними із найскладніших у світі. І це була братова заповітна мрія. Певна: якби не війна, він би її здійснив”.
“Під час служби у спецпідрозділі брат був двічі поранений (осколкові поранення у груди, у ногу), лікувався у госпіталі, — розповідає Даша. — Мабуть, хтось інший волів би після такого залишитися в тилу, залікувати рани, але це не про Григорія. Він був дуже мотивований, вважав, що ніхто не має права зазіхати на незалежність українців, а тому був готовий боронити її до кінця”.
“У Kraken Григор’єв записався добровольцем у квітні минулого року, — додає Геннадій Копейка, президент Федерації альпінізму і скелелазіння Харківщини. — Там уже служив його давній друг-ровесник, також відомий альпініст Олександр Заколодний, інші спортсмени. З юності вони разом тренувалися у секції зі скелелазіння і альпінізму, разом бували у походах. Із завдання 21 січня, на жаль, не судилося повернутись ні Григорієві, ні Олександру. Коли група розвідників почала відступати, смертельно пораненого Григорія спробував витягнути Олександр. І теж загинув”.
Коли група розвідників почала відступати, смертельно пораненого Григорія спробував витягнути Олександр. І теж загинув”.
Побратимам не відразу вдалося забрати тіла Григорія й Олександра з місця загибелі... На початку лютого їх обміняли на мертвих росіян. Григор’єва поховали на Алеї слави Харківського міського кладовища, поряд з Олександром.
