Російські війська вдарили керованими авіабомбами по прифронтовому місту Оріхову у Запорізькій області на початку липня. Вибухом зруйнувало пункт гуманітарної допомоги, там загинуло сім осіб, серед яких і подружжя залізничників — 47-річний Віталій Юшко та 44-річна Ольга Очкас, які у свій вихідний волонтерили. Без батьків залишились семирічний син Артем та 26-річна донька Катерина.
Віталій працював старшим електромеханіком СЦБ Пологівської дистанції сигналізації та зв’язку Придніпровської залізниці. А Ольга — на станції Оріхівська. На залізниці Віталій та Оля й познайомились. У жінки була дочка від попереднього шлюбу, якій чоловік замінив тата. Згодом у пари народився спільний син Артем.
“Віталій та Ольга були працівниками, на яких я завжди могла покластися. Вони ніколи не спізнювались, сумлінно виконували свою роботу, — каже Людмила Левченко, начальниця залізничної станції в Оріхові. — Пам’ятаю, як у ніч на 24 червня 2014 року невстановлені особи скоїли підрив залізничного шляхопроводу на перегоні Оріхівська — Мала Токмачка. Вибухом пошкодило опору, металеві конструкції та дерев’яні бруси одного з прогонів мосту. Зрозуміло, що потяги не могли рухатись. Ольга, яка саме чергувала на станції, не запанікувала, а оперативно та професійно виконала всі інструкції й відправила поїзди іншим шляхом.
А ще Оля завжди вражала нас кулінарними талантами, приносила на роботу торти, які пекла вдома, і пригощала колег. Завжди ходила з макіяжем і гарно одягалася. Не раз казала, що ми — обличчя залізниці”.
З квітня 2022 року станція вже не приймала потягів. Але Віталій, за словами Людмили Левченко, щодня велосипедом їздив на робоче місце, перевіряв, що з технікою, чи все ціле у приміщеннях, переживав, аби не було мародерства. Подружжя не виїхало з прифронтової зони, бо не могло покинути хворих батьків. За словами колег, Віталій та Ольга були залізничниками у другому поколінні. Олина мама свого часу працювала черговою на станції, а батько Віталія — зв’язківцем.
Впродовж кількох місяців Віталій Юшко та Ольга Очкас щовихідних приходили до волонтерського пункту й допомагали роздавати людям гуманітарну допомогу. Віталій своєю машиною розвозив хліб.
“Тієї неділі Віталій та Ольга також були у пункті. І раптом — приліт авіабомби, — з сумом згадує пані Людмила. — Ольга власне була в коридорі, її відкинуло вибуховою хвилею, після чого на неї впав шматок бетонної стіни. Вона загинула від черепно-мозкової травми. Чоловік ще був живий і побіг наверх глянути, що це летить. І тут — ще один приліт. Осколками бомби Віталію посікло черевну порожнину... Коли побачила відео з місця подій, у мене відразу потекли сльози. Я впізнала Олю за її білою спідницею”.
Віталія та Ольгу поховали у Преображенці, де вони мешкали, в одній могилі. Опікункою осиротілого хлопчика стане його старша сестра.
