...У маленькій білій труні лежить немовля, вкрите блакитною ковдрою. Обличчя — у дрібних подряпинах. Біля могили — квіти, іграшкові машинка, тигреня і червоне сонечко, які принесли рідні. Поряд — згорьовані мама й тато, які ніжно гладять та востаннє цілують свого сина...
Так ховали Сергія Подлянова. Вночі 23 листопада рашисти поцілили ракетами С-300 у лікарню в місті Вільнянську Запорізької області. Одна з них влучила у пологове відділення, де перебувала Марія Кам’янецька із новонародженим сином. Вибуховою хвилею дитину викинуло з ліжечка, внаслідок чого вона загинула.
“Марія і Віталій мешкають у невеличкому селі Новосолоне, — каже Надія Бородіна, діловод Підгірненської громади, односельчанка родини. — Подружжя мріяло про велику сім’ю. У лютому дізнались про четверту вагітність. У нас багато хто виїхав з села, бо не так далеко лінія фронту. Та вони залишились...
23 листопада я почула новину про ракетний удар, відразу написала родичам Марії. Запитала, чи вдома вона уже. Мала надію на диво... Та мені відповіли, що мама із синочком в лікарні, він загинув.
Це страшне горе. Тато Віталій навіть не встиг побачити сина, взяти на руки. Марія йому лише відправляла на вайбер світлину новонародженого хлопчика...”
Тієї страшної ночі Марія Кам’янецька почула гуркіт: окупанти поцілили в іншу частину міста. Десь о другій ночі вона погодувала сина і поклала спати в ліжечко поряд із собою. Вони були єдиними у палаті пологового відділення, що на другому поверсі лікарні. Зі слів місцевих, ракета влучила у прохідний коридор між відділеннями. Стіни обвалились.
“Впав шматок бетонної стелі. Мати кинулася до ліжечка, а сина в ньому не було. Його викинуло вибуховою хвилею. Жінка схопила телефон і підсвічувала ним, шукаючи немовля. Та все було марно, — каже Наталія Мусієнко, міський голова Вільнянська. — Рятувальники допомогли Марії вибратися зі зруйнованої будівлі. Вона постійно плакала, благала знайти маля. Його довго шукали... І зрештою знайшли мертвим.
Впав шматок бетонної стелі. Мати кинулася до ліжечка, а сина в ньому не було. Його викинуло вибуховою хвилею.
Гінеколога, який приймав у Марії пологи і чергував уночі, дістали з-під завалів та доправили до міської лікарні. В нього опіки 30% поверхні тіла”.
Наталія Мусієнко каже, що Сергійко, якому було всього два дні від народження, став ангелом. “Він захистив всіх, хто тоді був у лікарні: лікаря, двох санітарок, старшу медсестру, свою маму... А все найстрашніше взяв на себе”.
Поховали маленького Сергійка у селі Новосолоне. Під час похорону було чути звуки вибухів — окупанти не припиняли обстріли... Старшим дітям про трагедію батьки повідомили наступного дня, привівши на цвинтар та принісши на могилку солодощі.
