Роман Ратушний був одним з тих, хто розпочав Революцію Гідності. Йому було тоді лише 16. У ніч на 30 листопада 2013-го юнака разом з іншими студентами побив “беркут”. Після Революції Гідності він став громадським активістом — боровся з незаконними забудовами Києва, зокрема зеленої зони Протасового Яру. Після початку повномасштабного вторгнення рф Роман вирішив воювати: спершу приєднався до
тероборони столиці, згодом вступив до розвідувального взводу 2-го мотопіхотного батальйону 93-ї омб ЗСУ. Звільняв Тростянець, обороняв Сумщину та Харківщину.
“Коли Рома ще ходив до дитсадка, після роботи я його забирала, і ми разом йшли на Майдан, там саме була Помаранчева революція, — розповідає мама хлопця, журналістка і письменниця Світлана Поваляєва. — Також ходив зі мною на Мовний майдан. А вже дорослим був на всіх акціях протесту проти Медведчука. І в тому, що кума путіна затримали, а не дали втекти, є і синова заслуга.
Правильні громадянські вектори зароджувалися в Романові з дитинства, але не думаю, що те, що він став саме таким, — результат спеціального виховання. Рома сам по собі — надзвичайна, досконала людина. Він у будь-якому разі був би таким, яким був”.
“З Романом ми дружимо з його дитинства. І саме він витягнув мене на Майдан 21 листопада в 2013-му. Йому тоді було шістнадцять, — розповідає подруга, адвокатка Євгенія Закревська, яка тепер боронить Україну на передовій. — На Майдані він був від першого до останнього дня”.
Євгенія пригадує, що забирати Романа з Майдану, навіть з найгарячіших “замєсів”, означало втратити його довіру. “Аргументи, що страшно, холодно, небезпечно, — це були взагалі заборонені слова, — каже адвокатка. — Ну бо “Хто, якщо не ми? Коли, якщо не тепер? Чи це взагалі етично ховатись за спинами інших? І чи дійсно розумно втрачати історичний момент?”
Забирати Романа з Майдану, навіть з найгарячіших “замєсів”, означало втратити його довіру.
Дискусія могла тривати лише на істотно вищому рівні — з відповідями на питання “Як це зробити ефективніше?”, “Які можуть бути наслідки?”, “Чи приведе це до досягнення мети?”
У Романа був максимальний рівень інтелекту і емпатії. Брак страху чи навіть відсутність інстинкту самозбереження. Зневага до небезпеки і ризиків”.
Після Майдану хлопець став громадським активістом та боровся з незаконними забудовами Києва. “Роман з однодумцями відстояли зелену зону у Протасовому Яру в центрі столиці від нелегальної забудови. Йому погрожували фізичною розправою, певний час він навіть переховувався, — кажуть у ГО “Адвокатська дорадча група”. — З 2018 року Роман очолював ГО “Захистимо Протасів Яр” і активно займався справами громади. Згодом брав участь у виборах до Київради у 2020 році. Йому вручили безглузду підозру та помістили під домашній арешт за акцію “Не чуєш? Побачиш!” на підтримку одеського активіста Сергія Стерненка у 2021 році”.
Роман з однодумцями відстояли зелену зону у Протасовому Яру в центрі столиці від нелегальної забудови.
“Ми знайомі з 2017-го, він був моїм помічником у пресслужбі, — розповідає подруга Васіліса Мазурчук. — Рома горів усім, що було важливим для нашої держави. Я постійно за нього боялася, бо він ніколи не міг стояти осторонь, завжди мав бути в епіцентрі пожежі. І було дуже страшно, що колись пожежа зачепить і його.
Допомагав мені з маленькою донечкою — забирав її гуляти, доки я була заклопотана своїми справами. Завжди їй на телефоні вмикав повстанські пісні (сміється. — Авт.). Ніколи не забуду образ Роми, який колише мою доньку. В такі моменти я дивилася і думала — як добре, що він не на фронті...
Якось ми говорили про те, як страшно передати війну у спадок дітям і як важливо завершити її якомога скоріше, щоб не довелося воювати і їм...”
Подруга розповідає, що Роман хвилювався за брата, який служив на передовій, і також хотів на фронт.
“Через це ми сварилися, бо, на мою думку, його фронт мав бути політичним, — каже Васіліса. — Адже він був не просто крутим фахівцем та надійною людиною, а й неймовірно освіченим, прогресивним, талановитим, цілеспрямованим та мужнім. Був уособленням усього того, чого досі не вистачає більшості українського політикуму. Та коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Рома пішов за своїм внутрішнім вогнем”.
Роман залишив заповіт. “Він сказав віддати 20% з отриманих бойових коштів Національній заслуженій капелі бандуристів України та Музею Шевченка. А також просив підтримати “Історичну правду” та “Новинарню”, бо розумів, яка важлива історична тяглість”, — додає мама Героя...
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, чи може рф напасти на Литву
