14 липня в одному із храмів Луцька розпочалася церемонія прощання із 42-річним старшим матросом Андрієм Коробком. Згідно з офіційним висновком судмедекспертизи, військовослужбовець помер від серцевого нападу на Донеччині. Проте під час відспівування мати помітила на тілі сина синці. Тому похорон рідні зупинили, викликали поліцію і перекрили дорогу, вимагаючи провести повторний розтин тіла військового.
“Андрій був моєю опорою. За фахом він будівельник, мав золоті руки, і хто б до нього не звертався, нікому не відмовляв. Він не зловживав ніколи спиртним і мав міцне здоров’я, — розповіла “Експресу” мати бійця Зоя Коробко. — У 2014 році сина мобілізували до нині розформованої 51-ї окремої механізованої бригади, яка пройшла пекло Іловайська. Потім рік служив у 128-й гірсько-піхотній бригаді на Донеччині. А у перші дні повномасштабного вторгнення сам пішов до військкомату. Я ще казала йому: “Синочку, лишись”. А він до мене: “Хто ж буде вас захищати? Я вже маю досвід і люблю Україну понад усе”. Навесні 2022-го Андрія взяли до 35-ї окремої бригади морської піхоти старшим матросом... За день до трагедії син укотре сказав, що з ним усе добре. Жодних нарікань на здоров’я не було”.
Зі слів співрозмовниці, 12 липня до неї прийшли працівники військкомату і принесли “похоронку”. У ній йшлось про те, що Андрій Коробко помер унаслідок серцевої недостатності у селі Комар Волноваського району Донецької області.
“Коли я стала розпитувати у представників частини подробиці, то була здивована, що версій кілька, — одні казали, що Андрія знайшли мертвим у полі, інші — що на ліжку, треті твердили, що його відвезли до лікарні і там констатували смерть. Далі мені повідомили, що сина вже везуть з моргу Дніпра, де й робили розтин. У Луцьку я була на упізнанні. Мені показали лише голову з мішка. То був мій син. Весь голий, брудний... Я просила дати мені можливість хоч помити його — відмовили. Просила віддати труну, щоб хоч удома переночував, бо так годиться — теж відмова... Ні телефона, ні документів не було, хоча Андрій постійно носив їх при собі. А що мій син начебто помер природною смертю, то представники військкомату заявили, що на Алеї Слави таких не хоронять і в Центральному кафедральному соборі не відспівують. Люди добрі, але ж Андрій від 2014 року боронив країну, і його не стало не в мене вдома, а на передовій, — додає мати. — Уже під час відспівування я помітила, що комір сорочки якось дивно стирчить. Вирішила поправити, а на шиї — все синє, ніби відбиток взуття видно. Палець на руці збитий, вивернутий. Таке враження, що Андрія били. Це помітили й інші присутні на похованні. Тому ми перекрили дорогу з вимогою провести другий розтин. Приїхали правоохоронці, взяли заяву й тіло відвезли назад у морг”.
19 липня повторний розтин тіла таки провели. “Згідно з висновком судово-медичного експерта, причина смерті — гострий інфаркт міокарда — підтвердилась, — повідомив Олег Плазовський, головний спеціаліст сектору комунікації Нацполіції у Волинській області. — Весь процес фіксувала на відеокамеру адвокатка родини, яка була присутня під час розтину”.
Утім навіть після повторного висновку рідні воїна не вірять у цю версію.
“Сина я поховала 20 липня, — каже мати. — Мерія дозволила зробити це на Алеї Слави. Але скільки житиму, не віритиму в те, що в Андрія було хворе серце. Я й надалі боротимуся за справедливість”.
