Пілот БПЛА Данило Кравець був звільнений з російського полону разом із ще 43-ма захисниками. Військовий розповідає, як потрапив у неволю і як виживав усі 175 найстрашніших днів свого життя.
Із перших днів повномасштабного вторгнення Данило рвався на фронт. Чоловіка взяли до одного з київських добровольчих формувань територіальної громади. Згодом у складі добровольчого батальйону “Госпітальєри” Данило поїхав у зону ведення бойових дій на Вугледарський напрямок.
“У травні 2022 року я вступив до лав 72-ї ОМБр окремої механізованої бригади), в окремий розвідувальний взвод. А вже в червні ми виїхали на ротацію у село Нью-Йорк поблизу Торецька. Там я вперше потрапив під обстріл і вперше результативно навів артилерію, будучи пілотом БПЛА”, — згадує захисник. Згодом Данило отримав поранення на позиції поблизу села Зайцеве в районі міста Бахмут. Після лікування та реабілітації повернувся у свій підрозділ.
“Наступні два місяці ми виконували завдання на Вугледарському напрямку. Здебільшого це була розвідка та наведення артилерії. У жовтні ми почали виконувати завдання у населеному пункті Павлівка. 28 жовтня під час штурму наших позицій я втратив побратима та наступні чотири дні перебував в оточенні. Зранку 31 жовтня 2022 року бойовики так званої ДНР взяли мене у полон”, — розповідає Данило.
Так розпочалися для захисника 175 днів російського полону.
“Побиття, тортури, погрози були там звичними, — описує ті дні Данило. — А ще полонених постійно змушували бігати, останнього в строю — били. Чотири місяці нам не дозволяли почистити зуби. Видали постіль, у якій були постільні блохи. Вони перелазили під одяг, усе тіло свербіло.
Щовечора ми збирались з іншими полоненими, щоб витрусити бліх, але так робили не всі, тому блохи поширювались щоразу заново. Частину часу мене тримали в Донецьку, а згодом перевели в Горлівську виправну колонію, де я і перебував аж до обміну”.
Харчування, каже Данило, було жахливе. Годували наших полонених гірше, ніж собак: “Кашу варили на брудній воді, давали якусь бовтанку, якщо пощастить — там могло бути декілька картоплин. Вода була така жахлива, що у полонених від неї псувались зуби”.
Українських захисників про обмін повідомили завчасно. Данило спершу не повірив, вирішив, що це новий спосіб шантажу росіян. Проте 25 квітня полонених забрали з колонії. А вже наступного дня Данило та інші захисники потрапили на територію України.
“Емоції насправді важко описати, я був дуже радий, що вдома, в Україні. Одразу хотів прочитати новини: це може бути дивним, але в цей момент новини мені були важливіші, ніж дзвінки рідним, — зізнається Данило. — Я хотів знати, що з моєю країною все гаразд. Російські новини малюють зовсім іншу картину, тому мені було важливо знати правду. Звичайно, далі я зателефонував батькам, дівчині, побратимам, за яких переживав найбільше. І був щасливий почути, що в них все гаразд. На жаль, багато хлопців, моїх друзів, залишаються в полоні й досі”.
Нині Данило проходить реабілітацію, обстеження та лікування. За час полону захисник схуд на 15 кілограмів. Каже, що й надалі залишається у лавах ЗСУ. “Я робитиму все необхідне, щоб наблизити нашу перемогу”, — обіцяє захисник.
